Найвидатнішим письменником цього часу в Польщі був, безумовно, Януш Корчак (Генрик Гольдшмидт). Свій псевдонім він запозичив із книги И. Крашевского ” Історія про Януше Корчаке й прекрасний Мечникувне”, тому що образ героя був для Корчака девізом вірності й шляхетності стосовно своєї батьківщини. Книги для дітей, які написав Я. Корчак, виявляють, насамперед, глибокий інтерес до дитини, знання дитячої психології
Януш Корчак – письменник, лікар, педагог, але насамперед людина-громадянин, що віддав все своє життя дітям. Він народився
Він організував притулок для дітей польської бідноти (“Наш будинок”) і дитячий будинок для дітей бідних євреїв, директором якого був з 1911 року й до кінця життя. В 30-х роках Корчак сполучав з виховною роботою більшу педагогічну діяльність в Інституті спеціальної педагогіки й
Педагогічні погляди Я. Корлака були прогресивні. Його педагогічна система була побудована на всебічному знанні й вивченні психології дитини, на повазі дитини як особистості з більшим і складним внутрішнім миром. Про цьому Корчак писав у роботах “Дитя вулиці”, “Правда життя”, “Як любити дітей”.
Педагогічні погляди Корчака знайшли відбиття в художніх творах для дітей, які в більшості випадків носять автобіографічний характер. Цей автобіографічний цикл продовжує повість “Коли я знову стану маленьким” (1925). Януш Корчак застосував тут нсобий прийом: чоловік начебто вертається в мир дитинства.
Герой, що має досвід дорослої людини, зовсім по-новому висвітлює взаємини поколінь. Ця книга допомагає дитині зрозуміти мир дорослого, а дорослому розкриває щиросердечний мир підлітка. Книга Корчака виховує в дітях почуття гуманності, уміння бути й завжди залишатися Людиною
До своєї книги “Кастусь-Чародей” Корчак написав наступну післямову:
Це важка книжка. Цю важку книжку я присвячую неспокійним хлопчиськам, яким важко виправитися. Потрібно сильно й постійно бажати. Потрібно загартовувати волю.
Потрібно бути корисним. Життя чудесне. Життя як чудесний сон.
У кого сильна воля й сильне бажання служити людям, для того життя буде прекрасним сном. Навіть якщо шлях до мети буде складним, а думки неспокійними. (Переклад Ф. Стекловой)
Постійно розвиваючи свою думку про те, що життя прекрасне, Корчак показує, чому вона прекрасна. Глибокий інтерес до суспільного й політичного життя сучасної йому Польщі, свідомість необхідності виховувати дітей свідомими громадянами викликали до життя чудову книгу – казка-повість (у двох частинах) “Король Матиуш Перший” і “Король Матиуш на незаселеному острові” (1923). Матиуш ще дитиною був мрійником і вже тоді вселяв тривогу.
Ставши королем, він захотів бути реформатором, хотів створити таке суспільство, у якому все будуть рівні. Ця історія кінчається смутно: Матиуша віддають його наближені, він попадає в полон до ворогів і засуджений на вигнання. Бежав з незаселеного острова, Матиуш скитается інкогніто по країні. Він стає робітником на фабриці.
Хоча його люблять піддані, він уже не думає вертатися в королівський палац – адже реформами нічого не досягнеш! Цей підтекст звучить дуже виразно. Трагедія героя в тім, що він гине від руки Фелека, єдиного свого друга.
Смерть Матиуша потрясає Фелека. Ми віримо – він стане Людиною
З’єднуючи в собі вимисел-фантазію й реальну правду, ця повість до кінця правдива, тому що побудовано на знанні навколишньої дійсності. Не чи відбиттям польського життя були події при королівському дворі, поводження підданих? Своїх герой^-дітей Матиуша й Фелека Корчак наділив теперішніми дитячими характерами, не ходульними “слухняними дітьми” змальовані вони в книзі письменника. Як і інші книги Корчака, ця казка-повість цікав і дітям, і дорослим, хоча причини цього інтересу, звичайно, різні.
Незважаючи на загибель Матиуша, кінець цієї Казки все-таки оптимістичний: не. загинула справа Матиуша, воно продовжує жити в негритянському королівстві Клу-Клу. Така кінцівка підказана вірою в краще Майбутнє, який пронизані всі добутки Януща Корчака.
Позитивну оцінку педагогічної й літературної діяльності Корчака дала у свій час Н. К. Крупская. “Автор знає дітей, розуміє їх. Він белетрист. Це позначається в нього у всьому: і в підході до психологічних проблем, і в окресленні головного діючої особи – учителя…” .
(2 votes, average: 3.50 out of 5)