Дорога моя ненька! Рідна Країна! Квітучий неповторний край…
Моє серце, душа моя переповняються великою любов’ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитому й щедрому, люб’язному й доброзичливому, добропорядному й чесному… Паралельно з любов’ю криється в мені тривога. Чим вона викликана?
Можливо, тим, що за політичними амбіціями наші “державні чоловіки” забули про свій люд?! А може, тим, що сьогодні втрачено ідеали, знизився рівень духовності, поваги до людини,
Всі частіше на екранах телевізорів ми бачимо старенькі обличчя наших дідусів і бабусь, які захищали рідну землю в далеких 1941-1945 роках, відновлювали державу після страшного військового років, ставили його на ноги, тому що безмежно бажали й піклувалися про своє Майбутнє й життя своїх дітей… І що ж ми маємо? Сміховинно з вуст депутатів Верховної Ради звучать слова про підвищення пенсій, про пільги. Хотілося б довідатися, є чи в них свої матері й батьки, як вони живуть, чи задоволені 500 гривнями, за які можна прожити днів 10. А далі що?
Вибач, дорога моя ненька, за відвертість. Я переконана
Я подумки звертаюся до тих, для кого життя існує лише у формі гривні або долара. Отямитеся, філософія життя така, що кожному з нас визначене не таке вуж і тривалий час перебування на землі. Це істина, що не має потреби вдоказательствах.
Так може, ви прийдете в себе й будете працювати на державу, щоб забезпечити його майбутнє. Згадаєте своїх пращурів. Вони були працьовитими людьми, любили землю, і вона відповідала їм сторицей. А коли треба було захищати неї, забували про усім: брали в руки грабли, коси, а те й просто камені й грудьми відстоювали незалежність, щоб забезпечити своїм онукам і правнукам щасливе життя
А ви, олігархи, грошові мішки, чи забезпечите майбутнє своїм нащадкам. Ви, напевно, переконані в тім, що гроші – найбільша сила на землі. Ні, шановні добродії! Гроші – це тимчасове щастя. А от духовність – це вічне.
Принижуючи один одного, обманюючи один одного й народ у цілому, ви нагадуєте мені загнаного вовка. Я не заздрю вам, а співчуваю. Ви втратили мораль, духовність. І якщо ви й надалі будете протоптувати грошові тропи, то про яке майбутнє рідного краю може йти мовлення. Однак я не песиміст. Переконано, що грошовий перерозподіл закінчиться незабаром.
Переможе здоровий глузд. Ми зрозуміємо, що рухає життя духовність. І тоді розцвіте наш рідний край
(2 votes, average: 2.50 out of 5)