Володимир Дрозд – одна з найяскравіших та водночас дещо суперечливих па статей літературної арени XX століття. З під його пера виходили різні твори, різ ні за жанром та за тематикою, різні й за художньою цінністю. Серед них є й “традиційні” для тих часів твори, що зображують картини життя радянського нарог Поверхові схематичні образи, нежиттєподібний “оптимізм”, – “жити стало країн жити стало веселіше”. Але не засуджуймо письменника за це. Бо такі повісті романи – дріб’язок порівняно з тим, що привніс до скарбниці нашої
Чи міг він донести до читача усе, що хотів, коли б пішов на відкрите протистояння? Ні вряд чи. Ми знаємо подібні приклади й в науці, коли геніальні вчені цитували клсиків марксизму-ленінізму, вдавалися до штучних і неефективних наукових меті дів соціалістичної науки, аби підтекстом, натяками донести до свого читача дійси цінну наукову концепцію, новітній погляд на проблеми мистецтва.
Навіть у кон’юнктурних, скажімо так, творах Володимира Дрозда ми відчувано прихований підтекст, письменник ніби хоче сказати нам: ви ж бачите,
Повість “Вовкулака” йшла до читача близько шістнадцяти років. Справжні твори, які йшли від серця, яким не могли не повірити. їх не пропускали, бо навіть люди, які служили радянській ідеології, були розумними, людьми, усвідомлюючи силу мистецтва, вплив слова. Один з літературознавців дуже влучно визначив основну проблематику усієї творчості письменника – “екологія душі”.
Екологія людської душі, не менше!
Познайомившись з творами В. Дрозда, я зрозумів, що це визначення дійсно дуже І Мучне. Як не засмітити душу, як зберегти внутрішню правду у світі суцільної брехні та нещирості? Як залишитись самим собою?
Як подолати трагічне роздвоінняя? На всі ці далеко не прості питання і намагається дати відповідь письменик у своїх творах.
Із творами В. Дрозда, такими, як повісті “Ирій”, “Замглай”, “Балада про Сластьони”, “Самотній вовк”, новели “Сонце”, “Три чарівні перлини”, “Білий кінь Шептало” – твори, які так чи інакше можна віднести до напряму химерної прози – напрямку в історії української та світової літератури. В основі таких творів лежить глибокий міфологізм, символічність. Саме цей міфологізм і допомагає авторові ставити вічні питання, пов’язані із людським єством, людською природою. Але звернення до міфологічних елементів відбувається “на глибині”, тобто на ц. глибинних рівнях тексту.
Фабульно письменник висвітлював найактуальніші для сучасних йому часів теми: Друга світова війна, проблеми “радянської людини” у її Трагічному роздвоєнні…
Творчість Володимира Дрозда дійсно багатогранна. У критиці, під час аналізу творчості письменника, один із вчених висловив припущення, що твори цього автора можна умовно поділити на дві групи. До першої належать твори “канонічні”, тобто те, чого чекали від радянського письменника, а ці твори міг би написати хтось інший. І друга група – твори, які міг би написати тільки Володимир Дрозд.
Зараз ніхто не сперечається про художню цінність прози В. Дрозда, бо і науковці, і звичайні читачі зрозуміли, що ці твори унікальні, їхній міфологізм та актуальність, їхня глибина та повчальність – неоціненні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)