Оноре де Бальзак 1799 – 1850
Віхи життя, віхи творчості
Як стають літописцями доби
О. де Бальзак народився 20 травня 1799 р. у місті Турі в родині чиновника, помічника мера міста. Письменник мав селянські корені, однак і він сам, і його батько доклали чимало зусиль, аби довести своє дворянське походження.
Подробиці. Насправді їхній рід був започаткований селянином з крайнього півдня Франції на прізвище Бальса (від діалектного слова “бальс”, що означає “стрімка скеля”). Батько письменника, Бернар Франсуа, був найстаршим сином
Під час революції наприкінці XVIII ст. Б. Ф. де Бальзак став членом Генеральної ради комуни Парижа й надбав значний капітал, поста – чаючи армію провіантом.
Родина майже не займалася вихованням Оноре. У вісім років його віддали до Вандомського колежу, де панував суворий нагляд за вихованцями й охоче вдавалися до тілесних покарань.
Чи не єдиною розрадою Оноре на той час були книжки. Читав хлопець багато, але через безсистемний добір літератури його знання мали дещо хаотичний характер.
Здобувши середню освіту, Бальзак записується вільним студентом у Школу права, відвідує лекції в Сорбонні, серйозно цікавиться філософією і літературою. Водночас працюючи помічником у конторі нотаріуса, юнак знайомиться з реальним життям. Тут перед майбутнім письменником відкрився світ, який згодом став світом його знаменитої епопеї “Людська комедія”.
1819 р. закінчивши правничий факультет і здобувши ступінь бакалавра права, О. де Бальзак отримав можливість зробити успішну буржуазну кар’єру: він міг би стати компаньйоном, а потім і власником нотаріальної контори, що цілком відповідало планам його батьків. Утім, відчуваючи в собі літературне покликання, Оноре чинить рішучий опір і зрештою домагається дозволу стати письменником. Сім’я вирішує надати йому два роки для випробування: за цей час юнак мусив написати коли не шедевр, то в усякому разі твір, що засвідчив би його літературний хист.
Оселившись у мансарді, Бальзак розпочинає роботу над твором у “високому жанрі” – віршованою трагедією “Кромвель”. Ознайомившись із результатами його творчості, родина винесла нищівний вирок (слід зауважити, цілком справедливий, адже трагедія була написана такими важкими й незграбними віршами, що читати її було просто неможливо).
І все ж таки, незважаючи на цю невдачу, Бальзак відстояв право займатися літературною творчістю. Попрощавшись з “високим жанром”, він звертається до “низького” – роману в тому його різновиді, що культивувався тогочасною “комерційною літературою” і був призначений для масового читача. Тоді з’явилися численні “поденники пера”, які дуже швидко, іноді групами по кілька чоловік, писали такі твори за трафаретом, в основу якого було покладено пригодницький і готичний романи, що виникли за доби передромантизму.
Від 1822-го до 1825 р. Бальзак написав вісім романів такого плану й виступив співавтором ще кількох подібних творів. Згодом він дуже критично ставився до цих опусів і ніколи не включав їх до зібрань своїх творів.
1826 р. у творчості Бальзака настає більш ніж дворічна пауза. Розчарувавшись у можливості досягти матеріальної забезпеченості за допомогою пера, він вдається до комерційної діяльності. Результатом цієї спроби став борг у сорок п’ять тисяч франків, який письменник сплачував майже до кінця життя.
Улітку 1828 р. Бальзак повертається до творчості, але вже на іншому рівні: відтепер він серйозний митець, який вкрай відповідально ставиться до кожного свого твору. Свідченням цього став роман “Шуани” (1829), в якому письменник змалював контрреволюційний селянський рух (так звану шуанерію) на заході Франції, у Бретані й Вандеї, що розпочався під час революції 1789-1794 рр. і тривав до початку XIX ст.
Особливе місце у творчій еволюції Бальзака належить роману “Шагренева шкіра”, опублікованому 1831 р. Цей твір, що започатковує “Філософські етюди” (другу частину “Людської комедії”), водночас є своєрідною прелюдією до всієї епопеї. У “Шагреневій шкірі” письменник прагнув осягнути сучасне життя як універсальну й суперечливу цілісність і втілити його в узагальнених образах і колізіях за допомогою фантастики, символу, міфу. Бальзак вважав, що митець може творити міф свого часу – схожий на стародавній за рівнем узагальненості життєвих явищ, але вільний від його ірраціонально-містичних елементів.
Наступною принципово важливою віхою творчого шляху Бальзака став роман “Ежені Гранде” (1833). Автор надавав йому особливого значення в розвитку літератури, зазначаючи, що в цьому творі “відбулося завоювання абсолютної правди в мистецтві”, бо тут драма виявлена й розкрита в найпростіших обставинах повсякденного життя міщанської родини. Причини драматизму сучасного життя письменник вбачає в майнових інтересах, владі грошей. “Більше, ніж в будь-який час, – говориться в романі, – гроші владарюють над законами, політикою і звичаями”.
Становлення Бальзака на обраному шляху творчості завершується романом “Батько Горіо” (1834), який справедливо вважається одним з його шедеврів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)