Відгуки про прочитані книги дуже важливі для виховання юних читачів. У відкликанні школяр дає оцінку прочитаному (або переглянутому фільму, спектаклю). Ціль відкликання в тім, Щоб глибше, отчетливее усвідомити ідейний зміст і художні деталі. І підготовка, і опис відкликань зв’язується з уроками позакласного читання учнів. На цих уроках діти дають усні характеристики прочитаного
В I і в II класах діти, як правило, ще не пишуть розгорнутих відкликань, вони лише записують назви прочитаних книг, прізвища їхніх авторів, дуже коротко викладають
Так поступово школярі підготовляються до III класу, де вперше проводиться урок навчання листу відкликань: клас пише колективний (із записом на дошці й літературній обробці) відгук про книгу, що прочитана всіма учнями. У другому півріччі проводиться ще один такий урок, але тут кожний пише про свій клас, тобто Твори виявляються самостійними; допускаються й домашні твори – відкликання, якщо проведено підготовчу роботу на уроці. Крім того, написання відкликань організує бібліотека, де ведеться журнал читацьких думок.[ 21.с.26]
Навчання
На уроці по позакласному читанню проводиться докладна бесіда про книгу: коротко викладається сюжет, описуються головні діючі особи, прочитуються окремі невеликі уривки, аналізується ідейний зміст добутку. Учні говорять, що їм особливо сподобалося в книзі, обгрунтовують свою думку. До уроку звичайно підготовляється невелика виставка: портрет автора, ілюстрації.
Дітей варто ознайомити з декількома зразками відгуків про прочитані книги, розібрати їх.
На наступному уроці складається колективне відкликання, обговорюється, звичайно записується на дошці, редагується, а потім листується в зошиті з можливими доповненнями й змінами. Відгук про прочитану книгу – це вільний твір. Тут була б шкідлива яка – або загальна схема, неможливий єдиний зразок. Дитячі відкликання різноманітні. Проте можна виділити кілька типів, які зустрічаються в школі.
Найпростішим, примітивним є переказ змісту книги. Школярі не вміють ще давати оцінку прочитаному. Ну а таке відкликання “корисні”.
Часто діти передають у своїх відкликаннях не весь сюжет, а один епізод, що сподобалося ім. Таке відкликання вже містить найпростішу оцінку прочитаного: школяр виділяє із усього сюжету те, що, на його думку, заслуговує найбільшої уваги
У багатьох відкликаннях дається елементарна характеристика одного або декількох героїв прочитаної книги, тобто звичайно розповідається про те, які вчинки, подвиги героїв схвилювали читача. У той же час діти виявляють своє презирство до ворогів і зрадників, збурювання підлістю, боягузтвом, облудністю негативних персонажів. У відкликаннях такого типу читацькі оцінки виражаються цілком ясно й виразно.
Найбільш розвинені й начитані діти пишуть відкликання, у яких є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими учневі з інших книг і з життя. Такі відкликання дуже цікаві. У них зустрічаються узагальнення, а іноді і яскраві образи.
Найбільший інтерес представляють відкликання, у яких мова йде не про одному, а про ряд добутків одного письменника або навіть різних письменників (С. Маршака, А. Барто, С. Михалкова, А. Гайдар, Г. Скребицкого).
Про один добуток цього письменника говориться докладніше. Такі роботи різноманітні, самостійні, у них відбивається начитаність школяра, його вміння обгрунтовувати свою думку, узагальнювати. Виділяти головне.
В II класі теж можна писати відкликання. Але в II класі потрібно працювати індивідуально, з добре розвиненими дітьми, тому що фронтальна робота тут ще важка
Твору – відкликання – одна із самих перспективних робіт. Поступово ускладнюючись, вони перейдуть в IV – VIII класах у твори на літературні Теми. Школа озброює своїх вихованців уміннями, необхідними в суспільному житті. Так у початкових класах діти можуть навчитися писати найпростіші замітки в газету.
У сутності твору на найрізноманітніші теми можуть бути написані як замітки в газету. Діти, зрозумівши суспільну користь від своїх творів. Охотнее й серйозніше працюють над ними. На жаль, у початкових класах рідко видають стінгазети.
Якщо ж газета виходить, вона сприяє не тільки зімкненню колективу, але й розвитку мовлення школярів. Вони відчувають потребу висловлювати свої думки й почуття: мовлення мотивується
В III класі учні знайомлять із дитячими газетами й журналами. Вони читають статті й замітки й обговорюють їх, тобто знайомлять зі зразками газетних заміток. Перший же твір після такого знайомства – це замітка в газету, наприклад: ” На тваринницькій фермі” ( по екскурсії), ” Цікавий концерт”, ” Моє улюблене оповідання”. У газеті завжди на першому плані коштує завдання виховання: повага й любов до праці, чесність, товариська взаємодопомога, гарне навчання, суспільна робота
Замітка – це невелика стаття, присвячена конкретному факту, позитивному або негативному. Від звичайного твору замітка відрізняється стислістю, влучністю мови, а також тим, що в ній завжди гостро ставиться проблема, нерідко втримується заклик, звертання до читача (іноді й у заголовку). Замітка може також містити просто повідомлення, нову цікаву інформацію. В III класі (рідше в II) проводиться спеціальний урок або фрагмент уроку, на якому пишеться колективна замітка, а надалі ця робота може протікати й у позаурочний час
(1 votes, average: 5.00 out of 5)