Наш будинок старий, довоєнний. Він розташований на центральному проспекті міста. Мимо безупинно їдуть машини, дзенькають трамваї, сигналять тролейбуси.
Наш будинок виділяється серед інших у кварталі. У ньому всього п’ять поверхів, але він виглядає велично. Дерева біля будинку роблять його ще привабливішим. Це головним чином старі тополі.
Серед них – одна ялина. Ніхто вже не скаже, коли її посадили. Може, ще перші мешканці будинку.
На ній і взимку, і влітку темна хвоя, аромат якої в пекучий день доходить до квартир верхнього поверху.
Ідею прикрасити нашу ялинку до Різдва подав мій сусід, старшокласник Ігор. Ідея ця сподобалася всім. Але ялинка така величезна… Де взяти стільки іграшок? І ми вирішили зробити їх самі.
Для цього ми використали полімерні пляшки з-під мінеральної води та всіляких напоїв. Вони перетворилися в ліхтарики, у клоунів, у казкових персонажів. Майже кожна квартира виділила для ялинки і звичайні іграшки.
Але отут виникла інша проблема:
Але спочатку розписали її фарбами, наклеїли блискітки, посипали конфетті. Вийшов вигадливий “головний убір” для ялинки. “От у нашої красуні є шапка! – сказав дядько Валерій. – Як без неї в холоднечу?”
Проїжджаючи мимо нашої ялинки, тролейбуси і машини пригальмовували. Перехожі посміхалися, підходили ближче. Правда, Дід Мороз під ялинкою з’явився вже в розпал новорічних свят.
Випав рясний сніг, і ми зліпили Діда Мороза зі снігу. У Різдвяну ніч ми всі зібралися біля нашої красуні й запалили бенгальські вогні.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)