Видатний драматург Микола Куліш вважав неможливим обходити у своїй творчості важливі проблеми будівництва української радянської культури, бо від їх розв’язання залежало майбутнє рідної держави. “Мина Мазайло” – одна з тих його п’єс, що розглядає проблему викриття національних збочень у свідомості людей, які живуть у новому суспільстві, стоять на порозі докорінних змін.
Задум п’єси письменник охарактеризував із цілковитою ясністю: “міщанство й українізація”. Кулішу вдалося побачити політичні джерела та суспільну
Основою сюжету є історія про службовця тресту “Донвугілля” Мину Мазайла, який вирішив змінити негарне українське прізвище на російське “благородне” – Мазєнін. Анекдотична ситуація, заснована на дуже типовій для двадцятих років події – зміні прізвища, – не перешкодила автору комедії серйозно та рішуче поставити проблему українізації, до проведення якої міщанство ставилося вкрай негативно.
Українець
Подібна суперечка – типове для того періоду явище, тому за затятою шовіністкою тьотею Мотею, за запеклим націоналістом дядьком Тарасом, за денаціоналізованим Миною та за закоханим в усе українське, проте пасивним Мокієм стояли значні народні сили. Мабуть, через те цю проблему Микола Куліш зобразив так тонко та гостро, настільки майстерно занурившись у психологію, що п’єса не втрачає актуальності і при вже незалежній Україні.
З різних причин багато людей категорично підмовляються сприймати українську мову як рідну, та навіть ліс державну не хочуть сприймати. Проте вони забувають, що свідомою національною переорієнтацією (а такими поширеними нині є русифікація, американізація, італінізація… ) власноруч відрубують під стебла корені, втрачають зв’язок між поколіннями, тим самим принижуючи свій рід. А людина без роду – то вже не особистість, а звичайне створіння.
Людина без історії – то вже не громадянин.
П’єса “Мина Мазайло” навчає нас відстоювати свої вподобання та переконання, не боятися сказати вголос: думку. Навіть зустрівшись із різними тьотями мотями, минами, рипами, не варто тихо погоджуватися з усім, ними сказаним. Треба вчитись не соромитися себе, передусім свого походження та родини, тільки тоді можна стверджувати, що нація заслуговує на світове визнання.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)