Художня своєрідність роману “Хто винуватий?”

И в теорії, і в практиці Герцен послідовно й цілеспрямовано зближав публіцистику й художню літературу. Він нескінченно далекий від спокійного, незворушного зображення дійсності. Герцен-художник постійно вторгається в оповідання. Перед нами не безпристрасний спостерігач, а адвокат і прокурор у тому самому особі, тому що якщо одних діючих осіб письменник активно захищає й виправдує, то інших викриває й засуджує, не приховуючи своїх суб’єктивних пристрастей.

Авторська свідомість у романі виражено прямо й відкрито.

Перша частина роману

складається переважно з розгорнутих біографій діючих осіб, що підкреслюється навіть назвою окремих розділів: “Біографії їх превосходительств”, “Біографія Дмитра Яковича”. У другій частині розгортається більше послідовне сюжетне оповідання із численними вставними епізодами й авторськими публіцистичними відступами. У цілому ж весь художній текст зв’язаний єдністю авторської ідеї й будується насамперед на основі чіткого й послідовного розвитку авторської думки, що стала найважливішим структуроутворюючим і стилеобразующим фактором. Авторське мовлення займає центральне місце в загальному
ході оповідання. Вона часто перейнята іронією – те м’якої й добродушної, те разючої, що бичує.

При цьому Герцен блискуче використає найрізноманітніші стилі російської мови, сміло сполучаючи форми простоліття з науковою термінологією, щедро вводячи в текст літературні цитати й іншомовні слова, неологізми, несподівані й тому відразу обертаючі на себе увага метафори й порівняння. Так створюється подання про автора як чудовому стилісті й енциклопедично освіченій людині, що володіє гострим розумом і спостережливістю, здатному вловлювати найрізноманітніші відтінки зображуваної їм дійсності – смішні й зворушливі, трагічні й оскорбляющие людське достоїнство

Роман Герцена відрізняється широким охопленням життя в часі й просторі. Біографії героїв дозволили йому розгорнути оповідання у великому тимчасовому діапазоні, а поїздки Бельтова давали можливість описати дворянську садибу, провінційні міста, Москву, Петербург, розповісти про його закордонні враження. Глибокий аналіз своєрідності Герцен-письменника втримується в статті Бєлінського “Погляд на російську літературу 1847 року”.

Головну силу автора роману “Хто винуватий?” критик побачив у могутності думки. “В Искандера (псевдонім Олександра Герцена),- писав Бєлінський,- думка завжди спереду, він уперед знає, що й для чого пише; він зображує з поразительною вірністю сцену дійсності для того тільки, щоб сказати про неї своє слово, зробити суд” . По глибокому зауваженню критика, “такі таланти так само природні, як і таланти чисто художні” . Бєлінський називав Герцена “по перевазі поетом гуманності”, у цьому він бачив пафос творчості письменника, найважливіше суспільне й літературне значення роману “Хто винуватий?”. Традиції інтелектуального роману Герцена були підхоплені й розвинені Чернишевським, на що вказує прямий переклик заголовків: “Хто винуватий?” – “Що робити?”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Художня своєрідність роману “Хто винуватий?”