Тарас Григорович Шевченко
Повісті російською мовою
“Художник”
Повість “Художник” містить міркування автора про долі видатних митців минулого. На його думку, талант не може розвинутися повно в умовах експлуататорського ладу, бо гноблення у всіх його проявах перешкоджає мистецтву.
Повість знайомить нас з трагічною долею талановитого юнака, вихідця з народу. Твір автобіографічний, у ньому використано багато фактів з життя самого Т. Г. Шевченка та його видатних сучасників. Друга частина повісті являє собою листи героя
Така форма викладу допомагає краще розкрити образ головного героя у його творчому зростанні. Тут також містяться автобіографічні елементи, що перемежовуються з авторським вимислом.
Образ кріпосного художника приваблює своєю чистотою і благородством. До Нього з симпатією ставляться і оповідач, і такі видатні особистості, як Венеціанов та Брюллов. Навіть зовнішність юнака викликає симпатію: “Долго я держал рисунок в руках и любовался запачканным лицом автора.
В неправильном и худощавом лице его было что-то привлекательное, особенно в глазах, умных и кротких, как у девочки “. Незвичайна
Але найбільше вразив великого майстре надзвичайний талант хлопчика-кріпака. Становлення цього таланту є водночас становленням Особистості юного художника. Його цікавив не лише живопис, який просто був частиною його єства.
Хлопчика цікавили література і театр, він дуже швидко з несміливого підлітка-кріпака перетворився на освічену, ерудовану людину.
Вражає благородство юнака у ставленні до його приятеля Демського. Він із власних коштів заплатив за квартиру помираючого приятеля, за свої гроші поховав його. А яке благородство виявив герой у ставленні до дівчини-сироти Паші!
Дізнавшись про те, що Пашу скривджено негідником мічманом, художник врятовує дівчину від безчестя, одружившись з нею.
Водночас поглиблюється конфлікт талановитої людини з навколишнім оточенням. Спочатку художника не допускають до конкурсу в Академії, а потім він змушений стати ремісником, щоб утримувати сім’ю. “…Пропавший человек, ничего больше, – говорить про художника Михайлов. Сначала он повторял все свою ” Весталку “, и повторял до того, что И на толкучем перестали брать его копии; потом принялся раскрашивать литографии для магазинов, а теперь не знаю, что он делает.
Вероятно, пишет портреты по целковому с рыла”.
Нестерпні умови життя призвели до загибелі таланту, внаслідок чого художник божеволіє й помирає.
У повісті “Художник” Тарас Шевченко розкрив також образи своїх сучасників, художників Венеціанова і Брюллова, які сприяли викупу героя твору, кріпосного художника, з панської неволі. Для змалювання цих видатних особистостей свого часу автор використав автобіографічні дані і відомі йому факти з життя митців.
Олексія Гавриловича Венеціанова Шевченко характеризує як “человеколюбца-художника”, який звершив “великодушные подвиги на поприще искусства” . Саме до нього звертається за порадою оповідач, як до людини, яка вже не раз мала справу з кріпосниками з метою викупу талановитих художників. З усіх скрутних ситуацій Венеціанов “выходил с честью”. Так сталося і цього разу: просидівши годину у передпокої поміщика, Олексій Гаврилович домовився про викуп юного художника.
Більш повно розкрито образ Карла Павловича Брюллова, якого, за прикладом Василя Жуковського, сучасники називали Карлом Великим. Брюллов завжди підтримував молодих художників. Для нього не існувало соціальної нерівності, а мав значення лише талант. Іноді він навіть обідав зі своїми учнями в недорогому ресторані, бо “ему нравилось, как истинному артисту, наше разнохарактерное общество”.
Учні вважали Брюллова надзвичайною людиною, здатною відмовитись від аристократичної розкоші заради спілкування з друзями.
Отже, слід відзначити, що у повістях Т. Шевченка подано глибоку соціальну мотивацію взаємин між персонажами, широко змальовано соціально-побутовий фон. Деякі повісті перегукуються з соціально-побутовими поемами Кобзаря, але є цілком оригінальними. Образи ж повістей переконливо доводять, що головною причиною морального звиродніння поміщицького середовища є неробство і паразитизм.
ЦЕ ЦІКАВО
Тарас Шевченко завжди із захопленням розповідав про свого друга й учителя Карла Павловича Брюллова – справжнього шанувальника усіх видів мистецтва, крім балету.
У повісті “Художник” Шевченко розповідає про причини такого ставлення. Зайшовши якось за лаштунки привітати балерину з тріумфом, С. Брюлов побачив жахливе видовище: по обличчю недавньої чарівниці стікали ручаї поту і гриму. Після цього випадку великий художник більше не згадував про балет, “чтобы і не портить дессерта капустой”. ?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)