“Обломів” (1859) – роман критичного реалізму, тобто зображує типовий характер у типових обставинах при вірності деталей (дане формулювання критичного реалізму дає Ф. енгельс у листі М. Гаркнесс у квітні 1888). Ці принципи критичного реалізму кожний талановитий письменник виражає по-своєму, створюючи оригінальний літературний твір, не схоже ні на яке інше. В “Обломове” Гончарів представив своє розуміння не окремої сторони, а всій росіянці життя в переломний історичний момент – напередодні скасування кріпосного права, коли й суспільні,
Щоб розкрити обрану тему, Гончарів описує у романі життя одного героя – Обломова, поміщика й відставного чиновника, у житті якого не відбувається нічого особливого: він майже увесь час спить або мріє, лежачи на дивані спочатку у квартирі на Гороховій вулиці, потім на Виборзькій стороні, а коли не спить, то їсть.
Таким чином, у романі дуже мало дії, немає цікавого сюжету, хитрих інтриг, він навіть здається затягнутим Експозиція займає першу й початок другої частини роману (до знайомства Обломова з Ольгою) і зображує практично один звичайний ранок з життя Іллі
Зав’язка дії роману – знайомство головного героя з Ольгою.
Історія любові Обломова й Ольги становить головну сюжетообразующую лінію роману, але паралельно розвивається друга сюжетна лінія – історія дружби Обломова й Штольца. Історія любові в житті головного героя була недовгої й на перший погляд дуже спокійної: не було ніяких зовнішніх перешкод для цієї любові (крім розведених мостів, які на два тижні розлучили закоханих – 3, VІ), ніщо не заважало з’єднанню молодих і люблячих людей, крім ліні й апатії Обломова. У любовній сюжетній лінії присутні дві кульмінації: пояснення-визнання в бузковій алеї (2, VІ) і останнє пояснення (3, XІ), коли обоє розуміють, що треба розстатися. Ця друга кульмінація практично збігається з розв’язкою в історії любові.
Однак роман (життя Обломова) триває й після розриву: у четвертій частині Гончарів зображує сонне існування Іллі Ілліча в будинку вдови Пшенициной і його тиху смерть Тут же перебуває кульмінація історії дружби: Штольц бере на себе керування Обломовкой і розбирається з фальшивим позиковим листом, складеним спритними шахраями Мухояровим і Тарантьевим. Так Штольц на ділі доводить своє дружнє розташування до головного героя, а Обломів – свою повну безпорадність, тому що життєві інтереси героя звузилися до ситного обіду й тривалого сну. Отже, у сюжеті роману немає нічого оригінального: через історію любові й дружби розкривається характер і Онєгіна, і Печорина.
Однак ці “старші брати” Обломова, як їх назвав Добролюбов у статті “Що таке обломовщина?
” (1859), роблять хоч якісь учинки: б’ються на дуелі, випробовує долю, мечуться по життю, намагаючись знайти собі гідне заняття В “Євгенію Онєгіні” і “Герої нашого часу” показані зіткнення характерів у конкретних обставинах, а в “Обломове” царює сонне життя, що жадає від автора особливих прийомів художнього втілення. Гончарів знайшов оригінальний спосіб зображення свого героя – через деталі й предмети, тому що в Обломова немає ні вчинків, ні справи, де б він міг виявити себе. Добролюбов відзначав, що особливість стилю Гончарова – у старанності опису: “Автор не дивується однією стороною предмета, одним моментом буття, а вертить предмет з усіх боків, що дозволяє йому охопити повний образ предмета, отчеканить, виліпити його” (“Що таке обломовщина?
“). Гончарів докладно малює халат, туфлі, диван Іллі Ілліча, його запилену кімнату, його неспритного, недотепного слугу Захара. Предмети стають знаковими для характеру Обломова.
На столі в його кімнаті лежать книги, але вони неабияк покриті пилом.
Коли головний герой закохується в Ольгу, він замикає в скриню свій чудесний халат, широкий і теплий, котрий у романі стає символом мертвого спокою й сну. Але коли Обломів улаштовується на Виборзькій стороні, халат дістається зі скрині, стирається, штопається руками турботливої господарки Гафії Матвіївни, і це вже сигнал, що сонне життя знову перемогло Іллю Ілліча. В “Сні Обломова” автор докладно розповідає про один день в Обломовке: турботи про обід, пристрій панського будинку, мертвий сон після обіду, вечірні посиденьки панської сім’ї. Показати характер героя через предмети блискуче вмів і Гоголь.
Поміщики в “Мертвих душах” зображуються сатирично, опис їхніх мертвих душ письменник зводить до однієї головної риси.
Наприклад, у Собакевиче підкреслюється хазяйновитість, обгрунтованість, незграбність Ці близькі риси проявляються в зовнішньому вигляді села й у внутрішнім оздобленні поміщицького будинку: хати, забори, навіть колодязь були вибудувані з таких товстих колод, які йдуть тільки на корабельні щогли, а меблі у вітальні Собакевича була проста, але міцний і стійка, як сам хазяїн, схожий на ведмедя середньої величини. Гончарів не повторює, але розвиває гоголівські прийоми зображення. Обломів, може, чимсь і схожий на гоголівських поміщиків, але спрощувати його характер, бачити в ньому тільки примітивну натуру (“мертву душу”) не можна.
Гончарів показує мислячу людину, що хоче зрозуміти самого себе, мріє, любить. Головна риса характеру Обломова – лінь – розкривається багатосторонньо, тобто висвітлюється по-різному, з різних крапок зору У результаті письменник створює повний і складний характер головного героя, не обмежуючись сатиричним заострением однієї-двох рис. У романі Гончарів показує вмирання душі головного героя, тому детально передає переживання Іллі Ілліча.
Психологізм у Гончарова теж особливий: через опис предметів, побутових деталей автор зображує не бездушність Обломова (так було в Гоголя), але суперечливу боротьбу його почуттів і думок. Оригінальність психологічного розкриття образа Обломова проявляється в тім, що Гончарів показує не процес мислення, як Толстой і Достоєвський, а вже сформований у героя стереотип думок, що, як і навколишні предмети, характеризує Іллю Ілліча.
Показово в цьому змісті зародження його інтересу, а потім і любові до Гафії Матвіївні: Обломів почав придивлятися до своєї квартирної господарки після того, як вона почастувала його дуже смачним пирогом “з курчатами й зі свіжими грибами” (3, ІІІ). Пиріг нагадав Іллі Іллічу Обломовку. Щиросердечне самопочуття героя передається часто через його фізичний стан.
Занепокоєння, наприклад, виражається тим, що Обломів вертиться на своєму дивані: “Часом він губився в припливі життєвих турбот, лежав, ворочаючись із боку на бік, часом чулися його уривчасті вигуки: “Ах, боже мій!
Торкає життя, скрізь торкає”” (1,І). Як би бажаючи сховатися від неспокійного життя, Обломів “кутався в халат або загортався в ковдру зовсім з головою”. Але от пробудилася думка, наступила мінута самокритики, і “Обломів вивільняв голову з-під ковдри” (1,VІІІ).
Звичайно щиросердечні переживання Іллі Ілліча супроводжуються хворобливим фізичним станом: він пояснюється з Ольгою, і його “руки й ноги похолоділи”, “він упав духом”, “усередині нього вже розігрувалася легка лихоманка” (2, XІІ). Однієї з художніх особливостей роману є переплетення ліричного, трагічного й комічного зображення.
Добролюбов відзначав, що письменницька манера Гончарова ненав’язлива, він не повчає читача, як треба розуміти характер або ситуацію, описану у романі: Гончарову “немає справи до читача й до висновків, які ви зробите з роману, – це вуж ваша справа” (“Що таке обломовщина?”). Але при всій об’єктивності опису в Гончарова відчувається глибока симпатія до головного героя, поблажливість до нього, продиктована ясним розумінням того зла, що погубило його. Відомо, що спочатку роман називався “Обломовщина”, тобто ідейний акцент ставився на соціальні обставини, які сформували ледачий, нікчемний характер героя.
Однак в остаточному варіанті Гончарів змінив назву на “Обломів”, підкреслюючи тим самим важливість особистої драми героя Комізм присутній у першій частині роману, коли Обломів ніяк не може встати з дивана, хоча кілька разів уже спускав ноги до домашніх туфель.
Щораз якась думка зупиняла героя й, щоб обміркувати неї, він знову укладався на подушку. Уже в першій частині Обломів ставить перед собою кардинальне питання: “Чому я такий?” (1,VІІІ). Із цього моменту у романі виникає трагічний настрій, що поступово підсилюється до кінця: Обломів, людина розумн, совісний і чуйний, але слабовільн і пасивний, не може побороти свою натуру й швидко рухається до трагічного фіналу, віддаючи собі в тім повний звіт.
Автор показує Обломова через боротьбу протилежних прагнень: ця боротьба час від часу веде героя до болісної свідомості своєї безпорадності й бажанню перемінити своє життя, але всі пориви кінчаються апатією, сном, перемогою ліні. На жаль, із двох можливих шляхів, які бачить перед собою сам Обломів (“Тепер або ніколи! Бути або не бути!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)