“Життя таке коротке.
Поспішайте творити добро”.
О. Довженко
Кожен з нас, проживши своє життя, повинен залишити на цій землі певну згадку про себе. Хтось будує прекрасні архітектурні споруди, які залишаються служити іншим багато років, хтось створює чудові художні полотна, хтось бачить своє покликання в навчанні і вихованні, а хтось вносить свій вклад у швидкоплинне життя суспільства своєю звичайною і водночас такою потрібною повсякденною працею. Незважаючи на обраний життєвий шлях, всі ці люди творять добро, роблять його не
Але слово “добро” має кілька значень. В одному випадку мова йдеться про матеріальний добробут, коли люди роблять добро своєю працею. І якщо ставитися до цієї справи як до творчого процесу, то вона зможе заполонити наше серце незвичайно приємними почуттями і принесе великі успіхи. На мою думку, коли працюєш за своїм бажанням і отримуєш від цієї праці задоволення, така праця найбільше корисна і приносить найбільше добро іншим людям, а потім це добро повертається й тобі.
В іншому випадку слово “добро”
Нажаль, в наш час дуже важко достукатись до сердець оточуючих нас людей для того, щоб допомогти їм зрозуміти найцінніше і вічне – благородні людські почуття. Тому й треба прислухатися до свого серця, до своєї душі і совісті, і, можливо, це допоможе не тільки нам, а й нашим рідним, нашим друзям і тим, хто знаходиться поряд з нами.
Коли ми приносимо добро, на душі у нас стає приємно і тепло. Звичайно, ми дістаємо задоволення від подяки інших. А ось коли добро робиться не від щирого серця, а тільки заради такої ось подяки, ні ми самі, ні інші люди не отримують свого щастя. Достатньо згадати відомих українських письменників, які присвятили свою творчість, усе своє життя своєму народові, своїй Батьківщині. Багато з наших відомих співвітчизників загинули від жорстоких катів, багато з них поневірялися у вигнанні на чужині, але ніхто з них не відмовився творити добро заради інших і приносити користь своєю працею.
Вони гаряче любили рідну землю, рідну мову і рідний народ. Їм вони віддали усю свою безкорисливу працю. Але:
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Що за добро собі чека!
Нашим сучасникам потрібно брати приклад з видатних співвітчизників і прагнути хоч трошки бути на них схожими. Сіючи добро, ми зберемо гарний врожай – щастя і добробут. Треба щодня, щогодини, щохвилини творити людям добро, бо життя таке коротке і пролетить як мить: зайшов у одні ворота, з інших вийшов – а тут вже і старість.
А не схилі віку кожен з нас обов’язково запитає себе: “А що ж він залишив своїм нащадкам, що хорошого зробив людям, скільки добра зробив у своєму житті?”. Нажаль, інколи досить складно дати щиру відповідь на ці запитання.
Тож поспішайте творити добро, приносьте людям радість доброю справою, своєю усмішкою, щирим ставленням, допомогою у важку годину та душевним ставленням до інших. Засівайте добро, бо його люди ніколи не забувають і з часом воно повертається до вас. Творіть добро, бо без нього в житті ніколи не буде любові, щастя та радості.
Те добро, що залишиться в пам’яті і серцях людей, надовго продовжить наше життя най цій прекрасній, квітучій землі. Щодня вкладайте всю свою душу у життя, і тоді на схилі віку нам не буде за що картати себе, не буде соромно за необдумані чи недоборі вчинки перед своїми дітьми та іншими людьми. Шануйте своїх батьків, бо вони все своє життя, всю свою працю віддають нам – своїм дітям, бо як ми будемо ставитись до батьків, до оточуючих, як будемо виховувати своїх дітей, так само до нас будуть ставитися в старості.
Тому що добро, яке даруєш іншим, повертається, тому що той, хто робить добро іншим, робить добро самому собі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)