Пошана до хліба передається із покоління до покоління. Тому так багато звичаїв і обрядів пов’язано з хлібом, який завжди символізував гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу. З такою ж святістю люди ставляться і до рідного слова.
Бо ним можна передати і гнів, і любов. Рідне слово зберігає почуття, традиції, духовні цінності народу. І як заповідь, звучать слова Д. Білоуса: “Не кидай хліба, він – святий, не кидай слів на вітер”.
Школа добра і краси (за віршем В. Бровченка “Два хлопчики”) Відомий український педагог
Вірш В. Бровченка “Два хлопчики” змушує нас замислитися над чарівним світом природи, над тим, що важливіше у цьому бурхливому житті.
Поет зображує хлопчину, який сприймає ліс як джерело достатку: Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: “Скільки
Отже, краса природи надихає нас на творчість, спонукає до активного діяння, розпалює бажання робити добро. Бо природа є школою добра і краси.