Ідейним противником “дикого” Ангела є його сусіда Крячко. Разом із Платоном Микитовичем він воював, а потім працював на заводі. Він має свій власний погляд на життя, протилежний до Платонового. Крячко завжди протиставляв себе Ангелу і викривав його за “зажерливість”: “Робиш, заробляєш, приробляєш, надурочні, преміальні… На пенсії, а влаштувався ще в хлібний магазин приймальником.
Уночі товар приймає, або сам, або Федора посилає, аби шістдесят карбованців придбати. Такі, як ти, Платон, оббирають державу, як липку”. Крячко
Крячко живе одним днем і не дбає про майбутнє. Невдале виховання сина він списує на недоліки в державній системі освіти та інші фактори, але власної провини в цьому не вбачає. Зрештою Крячко-молодший ніде не працює, починає пити, навіть здіймає руку на батька і, врешті-решт, опиняється за гратами. Крячко радіє з негараздів у родині Ангелів: це дозволяє йому виправдати свої родинні негаразди – мовляв, в усіх трапляються помилки у вихованні
Так, діти Ангела зрозуміли, що батьківське виховання єдине правильне, а син Крячка був засуджений на три роки і відбуває покарання у виправно-трудовій колонії. Родина Ангелів ставиться до Крячка дуже уважно і чуйно, не зважаючи на його характер: Уляна, дружина Платона Микитовича, привозить йому з базару продукти, Федір з Танею хотіли влаштувати його сина на завод, а Ліда завжди частувала сусіда.