В. Дрозд – талановитий і багатогранний прозаїк сьогодення. На думку більшості літературних критиків він був “постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем”. Письменника завжди хвилювала думка читачів про створені ним оповідання і повісті.
А писав цей митець дуже багато. Це були і романи, і повісті, і збірки оповідань. У центрі уваги В. Дрозда завжди знаходилися людина і світ, зміни у суспільному житті і вплив цих змін на формуванні світогляду молодого покоління.
Головний герой повісті “Ирій” – юнак
Михайло був переконаним, що відірвавшись від рідного села, його улюбленого бузку, улюблених любистків вже ніколи не з’являться у його житті, вже ніколи він не повернеться до рідної домівки, адже в місті зовсім інше, більш цікаве життя, повне яскравих подій і пригод.
Пакуль – це вчорашній день, а ось ирій – це дивовижна країна, в якій “не
Та він справді побачив нове, незвичайне життя. Наприклад, дядько Денис займався комерцією, бо “в його серці живе мрія про автомобіль”.
Разом зі своїми новими товаришами звичайний український хлопець за три місяці місцевого життя позбувся негативних рис, і його життя плинуло за трьома головними правилами: бути готовим до самопожертви заради своїх друзів, керуватися розумом у своїх вчинках і казати правду.
Та, на жаль, а може на щастя, немає нічого постійного, адже у житті людини усе набуває нових форм і змінюється. Під впливом оточення і обставин у світогляді головного героя твору відбуваються зміни. Михайло став відчувати, що він розп’ятий між селом і містом. Коли Михайло жив у селі, він мріям про місто, а в місті він постійне згадував своє рідне село. “Пакуль, – говорить автор, – це його Ирій, доти, до кінця днів своїх повертатимешся, а повернувшись – знову рватимешся у широкі світи”. І це характерно для сучасного покоління і юності.
Що ж поробиш, але така філософія життя!
Будь-якою людиною керують моральні цінності, яких вона набуває у процесі свого розвитку. Ці цінності не підлягають поділу у адміністративному сенсі і акумулюються там, де працює душа. Адже душа може існувати і у висотному будинку, і у сільській хаті піх звичайним солом’яним дахом.
Сьогодні це залежить від кожного з нас.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)