Взаємозв’язок елементів твору

Завершуючи опис структурно-функціонального підходу до навчання літературному твору, ми бачимо необхідність висловити ще одне міркування щодо узагальненого параметра, за допомогою якого можна визначити рівень сформованості вміння писати твору. Цим параметром є взаємозв’язок елементів твору – відношення взаємної залежності, обумовленості, спільності між всіма структурно-значеннєвими одиницями створюваного учнем тексту

Уводячи даний параметр, ми опираємося на розроблені у філософії й логіку поняття частини й цілого. “Частина”

– зовні відособлений предмет, що входить до складу іншого предмета (“цілого”) і виконуючий у ньому певну роль. “Ціле” – предмет, що складається з різних частин і володіє в силу цього певними властивостями, яких немає в окремих частин і які властиві лише їхньої координації. “Суммативних” цілих (тобто таких, які цілком зводяться до властивостей своїх окремих частин) взагалі не буває

Інакше кажучи, взаємозв’язок елементів твору відбиває внутрішня єдність всіх дій і операцій у породженні тексту твору. Саме взаємозв’язок елементів твору є головним критерієм уміння писати твору по

літературі, оскільки загальний зміст твору не зводимо тільки до значень його елементів, можливо, якісним самої по собі, але теряющим теперішній зміст поза зв’язком сдругими.

Взаємозв’язок елементів твору встановлюється його автором і свідчить про здатність учня свідомо змінювати тактику твору залежно від його Теми, завдань, що веде ідеї, характеру літературного матеріалу

Тактикою твору ми називаємо конкретне протікання описаної вище діяльності при написанні творів на різні теми. Особливо яскраво та або інша тактика породження тексту виявляється в ситуації екзаменаційного твору, коли учневі важливо за короткий час визначити, виходячи з конкретної теми, головну думку твору й відібрати необхідний для її розкриття літературний матеріал. Природно, що, крім чітко поставлених завдань твору, успішність даних операцій визначається тим, наскільки вільно він орієнтується в процедурі аналізу теми, виділенні її ключових понять і визначенні відносин між ними

Саме вмінням виявити взаємний зв’язок всіх елементів твору пояснюється той факт, що за інших рівних умов (однакових темах твору, їхньої складності й обсязі, одному літературному матеріалі) досвідчений учень створює текст ефективніше й швидше. Його твір буде відрізнятися цілісністю, ясністю, внутрішньою єдністю, тому що різні завдання, які може ставити тема перед пишучої, він буде розкривати на основі різних провідних ідей, у логічно обгрунтованій ними структурі, на невипадкові літературно-художні реаліях

На наш погляд, розвиток взаємозв’язку елементів твору залежить від трьох обставин

1. Від того, наскільки ефективно й повно сформований у школяра цільовий компонент кожного з дій. Іншими словами, наскільки свідомо використовується той або інший прийом залежно від завдань твору

2. Наскільки бездоганно сформований у предметний компонент, що вчиться, дій твору. Говорячи інакше, наскільки повно й глибоко учень орієнтується в ідейно-художньому змісті добутку, у відносинах між структурного складового художнього цілого

2. Взаємозв’язок елементів твору обумовлена й повнотою орієнтування вже усередині власної оцінної, естетической і інтелектуально-мовної діяльності. Саме тому такий учень буде свідомо писати по-різному, допустимо, твір, у якому домінує міркування, або твір, побудований на описі або оповіданні

Висновки й нові завдання

Узагальнимо сказане

Головною умовою успішного навчання твору є завдання повного орієнтування в його прийомах і операціях. Це у свою чергу припускає орієнтування в діяльності тлумачення тексту

Навчившись усвідомлювати й чітко ставити різні цілі твору й включати залежно від цього прийоми й операції, учень тим самим почне писати цілеспрямовано, тобто по-різному, залежно від конкретних умов

Однак тут виникає питання: чи досить для розвитку вмінь твору задати орієнтування в цільовому, предметному й операциональном компонентах і поступово відпрацьовувати прийоми в певній послідовності, як ми показали, від аналізу теми до формулювання тези й структуруванню тексту? Можливо, необхідно прикласти спеціальні зусилля для розвитку взаємної обумовленості елементів твору, присвятивши цьому спеціальні вправи на відпрацьовування логічних зв’язків між частинами твору, між кожною частиною й ключовою ідеєю, що випливає з аналізу теми?

Нам представляється доцільним підсилити процес становлення внутрішньої єдності твору. Це можливо завдяки спеціальним вправам на розвиток взаємозв’язку елементів твору в ході всього навчання. Виникає наступна типова структура занять: які би нові теми творів не спрацьовувалися на уроці, щораз учнем варто пропонувати тренувальні вправи на логіку переходів від вступу до основної частини, від однієї частини до іншої, від головної частини кобобщению.

Важливе місце серед даних тренувальних вправ повинне приділятися завданням на формулювання завдання й мікровисновку в кожній частині твору. Прийоми цих видів інтелектуально-мовної діяльності можуть поступово спрацьовуватися й удосконалюватися, але установка на те, що писати різні Твори залежно від різних цілей мовного висловлення треба вміти по-різному, повинна бути задана з першого ж заняття

Отже, ми показали, що структурно-функціональна організація твору визначається системою специфічних знань і вмінь, що активізують процеси значеннєвого сприйняття художнього тексту. З погляду розглянутого підходу, твір по літературному творі виступає як процес інтеграції його змістів у життєвий і культурний контекст учня, як феномен осмисленого читання

Перефразовуючи висловлення Б. М. ейхенбаума про поезію, можна сказати, що твір, як і поезія, вимагає внутрішньої біографії. Це внутрішній зміст – “внутрішня біографія” – збагачується в процесі побудови конкретного й личностно пофарбованого тексту, що створюється за допомогою системи дій, описаних вище.

Універсальність даного підходу обумовлена широтою спектра операцій, які можуть бути перенесені на породження будь-якого мовного висловлення в ситуаціях тлумачення художнього тексту. Структурно-функціональний підхід до навчання літературному твору дозволяє перетворити вивчення літератури в життєво важливу діяльність, тому що “життя – це майже безперервний ланцюг власних відкриттів” (Г. Гауптман).