Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу (1 варіант)
Коли душа моя торкається загадкових сторінок минулого і воно довірливо розкриває свої таємниці, мені здається, що я вже була там у якомусь своєму минулому житті. От і зараз, прочитавши роман Ліни Костенко, я відчуваю знайомий щем у серці. Якісь затуманені спогади напливають здалеку, переповнюють уяву і бентежать душу відчуттям причетності до тих подій. Здається, ніби все це було зі мною: спопеляюче кохання й безсмертна пісня, чорна зрада й хистка шибениця,
А може, я, українка з діда-прадіда, є маленькою часткою тієї великої душі народу, яка причастилась колись високою піснею легендарної співачки Марусі Чурай? Ні, не цієї миті, а з самого народження вона увійшла в моє серце тремтливим дотиком до великих святинь людського духу – Краси й Любові.
У Ліни Костенко це відчуття спорідненості з її героїнею ще гостріше й вагоміше. Іноді мені здається, що саме в слові нашої видатної поетеси душа Марусі Чурай воскресла, щоб нести людям світло прозріння. Дивовижна історія життя дівчини з легенди так тісно переплітається з долею
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа, –
Говорить той, хто бачить глибше за інших, тому що любить. Як жаль, що щире почуття Івана Іскри лишається нерозділеним! Невже Маруся прогледіла рівну собі душу?
Чому кохання спалахнуло там, де воно наперед було приреченим? Адже Грицеві, який “ходив ногами по землі”, не дано було дотягнутися до тієї ясної зірки, що височіла в якомусь іншому вимірі, недосяжно далекому від нього. Хто знає таємницю народження Любові?.. Вона засліплює наймудріше серце нестримним покликом людської природи, примарними обіцянками щастя.
То Бог на небі вершить наші долі, посилаючи нелегкі випробування праведним душам. І Марусина душа таки прозріла, та якою ціною!
Нестерпний біль пекучого прозріння!
Яка мене обплутала мана?
Чи він мені, чи я йому – нерівня.
Нерівня душ – це гірше, ніж майна!
Зраджена дівчина вже не може відродитися з попелу свого кохання. Так і наша Україна, кинута рідними дітьми на поталу ворогові, втрачає опору духу, впадаючи в глибоку депресію. А як красиво починалась її доля!
Яких пісень вона надарувала світові, яку мову виплекала своїм талантом! Втрата свободи лягла на душу важкою німотою слів. З чого тепер складеться пісня, звідки черпати натхнення?
Квітучий край перетворився на пустку, руїну. Така ж пустота в обвугленому серці Марусі Чурай:
Так і живу, без голосу, німа.
Пісень немає – і мене нема.
Чи могло б життя дівчини скластись інакше? І вже уява малює іншу, щасливу кінцівку цієї історії. Та я розумію оманливість тих фантазій. Не могла Маруся втішитися родинним щастям, бо злет її душі занадто високий для приземлених житейських радощів.
А головне, доля справжнього митця завжди зливається з долею його народу. Це розуміє й сама дівчина:
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
Маруся – гідна дочка своєї матері України, такої ж красивої, гордої, талановитої, такої ж довірливої, щирої й беззахисної. Її пісні йдуть поміж люди, викликаючи зустрічний порух душі. Вони підносять дух козацького війська, в них знаходять розраду закохані дівочі серця. Їх високо цінує сам Богдан Хмельницький, який не допускає страти співачки, бо розуміє, що це національний скарб українського народу. Які перлини могли б народитися у Марусиному серці, якби темна зрада не перетнула в ньому своєї чорної межі! Покірно йде дівчина назустріч своєму згасанню, назустріч долі, бо струни душі урвалися, а пісні перейшли в безсмертя:
– Скажи, зозуле, скільки мені жити? –
Кує зозуля. Цілий день кує…
Коротким спалахом промайнуло це яскраве життя, а який зоряний слід лишило по собі! Ті пісні й досі причаровують людські душі вічним покликом краси й любові. Маруся Чурай нагадує мені разом і чарівну Лесину Мавку, яка мала в серці “те, що не вмирає”, і володаря народних дум Великого Кобзаря, який проклав нашій нації шлях до безсмертя.
Легендарна співачка втілює могутній духовний потенціал українського народу, велич і красу його невмирущої душі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)