Возвеличення людського гуманізму і осуд бездушності в оповіданні “Лось”

Оповідання Євгена Гуцала “Лось” вразило мене не тільки чудовими картинами природи, гуманним ставленням автора до тварин, а й майстерним відображенням переживань хлопчиків, які зробили все можливе, щоб врятувати лісового красеня.

Лось потрапив до заповідника із тайги, звик до людей, до того, що його підгодовують. Одного разу з ним трапилося нещастя. Він, долаючи спрагу, прийшов до ополонки, щоб напитися, і “цієї миті річка під ним затріщала”.

На допомогу лосю прийшли хлопці, які випадково були на березі І помітили, що звір у небезпеці.

Не

вагаючись ні хвилинки, вони почали сокирою рубати лід, прокладаючи хід до берега. Важко їм було і боязко, бо крига – підступна річ. Але вони відчували, що зобов’язані врятувати тварину, і врятували її. Щасливі до безтями хлопці не встигли навіть подих перевести, як пролунав постріл, і лось упав на землю. Страшенно збентежені від несподіванки, брати не знали, що робити.

Хто це зробив? Який нелюд підняв руку на беззахисне створіння?

Сльози наверталися хлопцям на очі, біль і жаль за лісовим красенем бентежили груди. Через кілька хвилин брати побачили рідного дядька Шпичака. Обурені хлопці почали

казати дядькові, що він злочинець, але той їх не розумів.

Йому й на гадку не йшло, що тварина, наче людина, все відчуває, розуміє і потребує допомоги і захисту. Тоді. намагаючись викликати прихильність хлопців, дядько почав їм пропонувати м’ясо та роги. Але чисті дитячі душі не прийняли цієї винагороди за мовчання.

Не бажаючи стати співучасниками злочину, вони подалися заявляти про злочин охороні заповідника.

Євген Гуцало на прикладі двох братів показав істинну чистоту душі і щирість серця, бо саме такі люди, як ці хлопці, зможуть не тільки захистити свою землю, оселю, а й допомогти іншим у скруті чи горі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Возвеличення людського гуманізму і осуд бездушності в оповіданні “Лось”