Войтюк Аня Мені болить за тебе, Україно!

Мені болить за тебе, Україно! За те, що ти пригноблена живеш, За те, що ти в ярмі сьому тугому Ковтаєш сльози, сльози болю п’єш. Мені болить найдужче всього в світі,

Що ти уже – ні мертва, ні жива, Що ми, всі українці, твої діти По світу розрослися як трава. І гірко бачить те, як люті пани

Без совісті, без серця, без жалю Тебе скидають в глибшу й глибшу яму. Повір, я це так просто не стерплю!

Я не дозволю, щоб мою Вкраїну, Як ту росу, ковтали і пили. Ми доведемо всім, що ми – єдині Ярмо кріпацтва вічного несли. Я гірко плачу, доле-Україно,

Що

люди вже тебе не бережуть, Що їхню землю, їх рідненьку землю Всі ображають топчуть і плюють. Як гірко знать, що кожен українець

Соромиться самим собою буть. Що за одну-дві золоті монети Навік готовий Родину забуть.

Я горда з того, що я – українка, І з того, що Україна – моя! Буду своїми силами й терпінням Її довіку захищати я! Я не дозволю долю України Оддати в кляті руки лютих тих. Тебе я зобов’язуюсь до скону

Плекати, цінувати і любить. Бо ти – моя держава і домівка, Бо ти – моя наснага і любов.

Люблю тебе! З-поміж усіх у світі! Я крикну світу! Знов! і знов! і знов! Бо поки ти жива, я сподіваюсь,

Що я іще знайду своє життя. Що понесуть оті лихії пани Нікчемне і покірне каяття. Бо я люблю тебе лиш, Україно, А не Росію, Кубу чи Литву, Бо лиш з тобою, мила Україно,

Я мрію, я кохаю, я живу!!! [2004]


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)
Войтюк Аня Мені болить за тебе, Україно!