Бабусина хата для мене – немов музей-казка. По-перше, це світ наших предків, тут виросла моя мама, це бережок її дитинства. По-друге, бабусина хата – це втілення всіх українських традицій. Тому тут завжди чисто вибілено, намальовано кольоровою глиною, утикано квітами, пахучим зіллям, оздоблено вишиванками.
А вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепло материнських рук. Вона є одним із різновидів – поширеного виду декоративного та ужиткового мистецтва.
З давніх-давен і рушники,
Вони пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до всіх, хто не черствіє душею. Так, наприклад, вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою, брали також на полювання, сподіваючись на успіх. Його вішали в хатах, вірячи, що біда омине.
Вишивали на них квіти, птахів та тварин, зображення яких мало своє, індивідуальне значення. Вишиваючи, кожна господиня вкладала у своє творіння якийсь зміст.
Сушник в українських родинах щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Та найбільше обрядових дійств, пов’язаних
Ним покривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими вишиванками перев’язували кумів і гостей, запрошених на хрестини.
Тож з упевненістю можемо стверджувати, що вишиванка є власне українським національним мистецтвом, яке цінується у всьому світі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)