Сучасне реформування загальної середньої освіти передбачає реалізацію принципів гуманізації та демократизації, методологічне переорієнтування процесу навчання на розвиток особистості кожного учня, формування його компетентностей. Ці тенденції набули потужного імпульсу із входженням української освіти до Болонського процесу, що зумовлює адаптацію та переорієнтацію вітчизняних освітніх стандартів і моделей на європейські стандарти та моделі, зокрема перехід від традиційних для нашої освітньої системи “програм змісту” (зуІІаЬиз)
Західні експерти відзначають сталу загальносвітову тенденцію: “Якщо раніше увага приділялася викладанню, то відтепер вона акцентується на тому, що конкретно учні мають вивчити в результаті навчання в школі. Ключовою ідеєю “програм результату” є те, що вони скеровують процес викладання шляхом більш точного опису очікуваних результатів навчання. Ця модель навчальних програм стала дуже популярною у 1990-х
Вона зробила зовнішню оцінку й тестування реле-вантнішими завдяки загальнопогоджєним очікуванням, проголошеним у навчальній програмі” (П. Сальберг).
Наступним кроком на шляху української освіти до Болонського процесу стало широке запровадження Міністерством освіти і науки України зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів (ЗНО) спочатку з кількох (наказ № 701 від 13.10.2006 р.), а з 2007-2008 н. р. – з усіх навчальних дисциплін інваріантної складової Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, в т. ч. – з української та зарубіжної літератури (наказ № 607 від 13.07.2007 р.). Крім того, з 2008 року ЗНО (а тестування в ньому займає чільне місце) зможе водночас заміняти і державну підсумкову атестацію випускників, і вступні випробування до вищих навчальних закладів. Тому зараз надзвичайно актуальною є підготовка українських школярів до тестування як важливого різновиду педагогічних вимірювань.
З одного боку, тестування в процесі викладання окремих навчальних дисциплін (у т. ч. літературного циклу) для української освіти стає щодалі звичнішим, масовими накладами видаються збірники різноманітних тестових завдань, зошити для тестування, завдання тестової форми закладаються безпосередньо до підручників. Але, з другого боку, згадані видання часто хибують на грубі порушення наукових основ тестології, завдання в них виявляються не валідними, не дають репрезентативного зрізу реальних навчальних досягнень учнів, не прив’язані до конкретної шкали оцінювання цих досягнень, на практиці вчителі часто плутають основні тестологічні поняття, порушуючи методику тестування. Через це тестування часто приносить не стільки користь, скільки шкоду, дискредитуючи саму ідею цієї корисної і в цілому об’єктивної процедури педагогічного вимірювання: учні сприймають тестування не як засіб оперативної діагностики реального стану своєї освіченості, а як чергове покарання оцінкою, в освітніх установах і в суспільстві загалом зростає рівень тривожності.
Пропоновані методичні рекомендації покликані допомогти вчителям-словесникам правильно організовувати й проводити тестування, продемонструвати позитивні можливості використання тестових завдань (завдань у тестовій формі) під час викладання й оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, сприяти кращій підготовці школярів до ЗНО з української та зарубіжної літератури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)