А. І. Купріна прийнято вважати письменником-реалістом. Дійсно, він завжди зображував в своїх творах життя таким, яким її можна бачити кожен день, варто тільки пройтися вулицями, уважно придивляючись до всього. Хоча зараз все рідше і рідше зустрічаються люди, подібні купрінскім героям, раніше вони були явищем цілком звичайним. Тим більше Купрін міг писати лише тоді, коли сам жив і відчував.
Він не придумував свої повісті й оповідання за письмовим столом, а виносив їх з життя. Тому, напевно, всі його книги такі яскраві, вражаючі.
Незважаючи
Наприклад, у повісті “Олеся” все починається досить прозаїчно, навіть трохи нудно. Ліс. Зима. Темні, неграмотні поліські селяни. Здається, що автор просто захотів описати життя поліських селян і робить це, нічого не прикрашаючи, зображуючи сіру, безрадісне життя сірим кольором.
Хоча, звичайно ж, умови, в які потрапляє головний герой повісті, далеко не звичні для більшості з нас, але все ж це реальні умови життя
І раптом серед усього цього похмурого одноманітності з’являється Олеся, образ, безсумнівно, романтичний. У ній все прекрасно, все благородно. Купрін звертає увагу на руки дівчини, хоч і загрубілі від роботи, але маленькі, аристократичні, на її манеру є, говорити. Звідки в такому середовищі могла з’явитися дівчина, подібна Олесі?
Очевидно, образ юної чаклунки вже є не життєвим, а ідеалізованим, над ним потрудилося уяву автора.
Після того як у повісті з’являється Олеся, романтизм вже невіддільне сусідить з реалізмом. Настає весна, природа радіє разом із закоханими. З’являється новий, романтичний світ, де все прекрасно.
Це світ любові Олесі та Івана Тимофійовича. Як тільки вони зустрічаються, цей світ раптом виникає ні звідки, коли розлучаються – зникає, але зберігається в їхніх душах. І закохані, перебуваючи у звичному світі, прагнуть у свій, казковий, нікому іншому не доступний. Це “двоемі-Ріе” – теж явна ознака романтизму.
Зазвичай романтичний герой здійснює “вчинок”. Не є винятком і Олеся. Вона пішла до церкви, підкоряючись силі свого кохання.
Таким чином, в повісті описується любов реальної людини і романтичної героїні. Іван Тимофійович потрапляє в романтичний світ Олесі, а вона – в його реальність. Стає зрозумілим, чому в творі простежуються риси як одного, так і іншого напряму.
У повісті “Гранатовий браслет” Купрін теж ідеалізує, але вже не людини, а Почуття. Жовтків любить Віру Миколаївну чистим коханням, нічого не вимагаючи натомість, радіючи її щастя, як своєму. Це та ж сама любов, якою любила Олеся.
Автор сам вказує на нереальність такого почуття. Він пише, що це була та любов, про яку мріють жінки, але на яку більше не здатні чоловіки. І через це надзвичайне почуття в реалістичний твір входить романтизм.
Але іноді Купрін не придумує нічого ідеального. У “Поєдинку”, мені здається, немає жодного бездоганного образу. Якщо Шурочка спочатку і здається прекрасної (вона так розумна, гарна, хоча її оточують вульгарні, жорстокі люди), то незабаром це враження зникає.
Шурочка не здатна на справжнє кохання, як Олеся або жовтків, вона вважає за краще їй зовнішній блиск вищого суспільства. І відразу, як тільки це розумієш, і краса її, і розум, і почуття постають в іншому світлі.
Любов Ромашова, звичайно ж, була чистішою і щирою. І хоч він зовсім не ідеалізується автором, його можна вважати романтичним героєм. Він все дуже гостро переживає і відчуває. До того ж Купрін проводить Ромашова через життєві страждання: самотність, приниження, зраду, смерть. На тлі реалістичного зображення порядків царської армії, вульгарності, жорстокості, брутальності виділяється ще одна особа-Назанскій.
Це вже справжній романтичний герой. Як раз в його промовах можна знайти всі основні ідеї романтизму про недосконалість цього світу, про існування іншого, прекрасного, про вічну боротьбу і вічне страждання.
Як видно, у своїх творах Купрін не дотримувався рамок тільки реалістичного напряму. У його повістях є і романтичні тенденції. Він поміщає романтичних героїв у повсякденне життя, в реальну обстановку, поруч зі звичайними людьми. І дуже часто тому основним конфліктом у його творах стає конфлікт романтичного героя з повсякденним явищем, сірістю, вульгарністю.
Купрін володів здатністю поєднувати в своїх книгах реальність з романтичною вигадкою. Напевно, це і є та сама чудова здатність помітити в життя прекрасне, гідне захоплення, якої позбавлені багато людей. Але якщо вміти бачити в житті найкращі її боку, то, врешті-решт, з самої нудної і сірої повсякденності може народитися новий, чудовий світ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)