Кращі традиції народної творчості знайшли своє втілення у поемі М. Лермонтова “Пісня про Івана Васильовича, молодого опричника і відважного купця Калашникова”. Автор геніально передав не тільки звучання народної пісні, а й її дух.
За часів царювання Івана Грозного відбуваються події, описані Лермонтовим у “Пісні… ” Це далекі, жорстокі часи XV сторіччя, коли влада царя була необмеженою. Його опричникові, представникові царського війська, не можна було навіть заперечити. Та знайшовся сміливець-герой, простий купець Калашников,
Він не зміг стерпіти образи, приниження. Захистити честь своєї дружини, честь сім’ї, правду – його людський обов’язок. Тому, викликаючи на кулачний двобій царського прислужника, він хоче довести, що ніхто не має права топтати людську гідність, кожна людина повинна захищати себе перед владою і всіма, хто скривдить її.
Тому й кланяється народу, розправивши плечі могутні, надягаючи рукавиці для бою праведного, останнього.
Чему быть суждено, то и сбудется;
Постою за правду до последнева!
Честь, людська гідність для Калашникова важливіші
Так і трапилось. Переміг купець свою ворога… І стратили його смертю лютою, поховали над Москвою-рікою. Та в пам’яті людській лишилася добра згадка про мужнього, сміливою купця Калашникова.
Пройде біля могили стара людина – перехреститься, молода – зупиниться, дівчина – зажуриться. А гуслярі співають йому славу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)