1.3.1.Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість. 1.3.2.Міфологія і фольклор. 1.3.3.Історико-етнографічні регіони України. Особливості фольклору різних регіонів України.
1.3.1. Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість Фольклор – цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий світ можна, осягнувши єдність, взаємозв’язок образів, мотивів, сюжетів, тобто всіх частин цієї цілісної системи. Така система дає можливість людині зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися
Дослідники зазначають, що фольклорний жанр – це сукупність творів, об’єднаних спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм виконання і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної (часто також музичної) форми, усталеної в народному побуті та пов’язаної з повторенням певних змістових елементів. Проблема жанру пов’язана з проблемою “виконавець – слухацька аудиторія” (у літературознавстві: письменник – читач). Фольклорні жанри живуть не ізольовано, а розвиваються
Найпоширеніші в світі і водночас спільні жанри – це міф, обрядова пісня, казка, прислів’я. Існують різні класифікації фольклорного матеріалу. В основу існуючих класифікацій покладено різноманітні критерії і аспекти: вербальний, етнографічний, музикологічний, хореографічний, регіональний тощо. Найбільшу поширеність здобула жанрова класифікація, тобто поділ фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий. В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма. Фольклор поділяється на поетичний, прозовий, драматизований.
Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями. До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів’я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин. Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін. До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні. Кожному фольклорному жанру властиві певні ознаки.
Зокрема в думах, історичних, соціально-побутових піснях наявне соціальне, громадське звучання. Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями. Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог-розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя.
Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв. Для народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 – 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі. Для фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному – абаб, суміжному – аабб, кільцевому – абба, трапляється внутрішнє римування.
1.3.2. Міфологія і фольклор Фольклор тісно пов’язаний з міфологією. Основи української міфології закорінені у спільнослов’янському світосприйманні.
Мисленню пращурів були притаманні антропоморфізм (олюднення всієї природи), зооморфізм (уявлення богів в образах тварин), тотемізм (віра в існування родоначальника кожного людського роду у тваринному світі), анімізм (визнання душі в речах та явищах органічної й неорганічної природи). На матеріалі міфології виникли найдавніші жанри народної творчості – казки, легенди, героїчний епоc. У поетиці фольклору зафіксована розмаїта і багатогранна символічна спільнослов’янська та власне українська система. Наприклад, квітка рожа виступає символом таємниці, тиші, радості, слави, воскресіння, гордості, досконалості, витонченості, любові, часто символізує материнство, дитину; барвінок зелений, хрещатий, барвінковий вінок – атрибут українського весілля, а також символ вкороченого, обірваного життя, смерті взагалі; рута – символ дівочості, дівочої честі. Вислів “садити руту” означає “зберігати честь”, дівочість, втрата дівчиною рутяного віночка стає причиною зневаги, дорікань з боку родичів, нареченого.
Терен є вираженням морального чи фізичного страждання, забуття, занедбаності. У фольклорі куниця – це красна дівиця, небо – це сім’я, місяць – господар, парубок, сонце – господиня, зірки – діти, дівчата. Образ чистої води – це символ чесної дівчини, скаламучена водиця – скомпрометована дівчина. Море, річка, вітер – джерело вістей, а дощ – це сльози і недобрі чутки.
Рушник – це благословення, подарована хустина – символ щастя і вірності, виноград – достаток у сім’ї. Злагода з милим у піснях визначається такими словосполученнями, як збирати виноград, рвати льон, сіяти руту, збирати розсипане золото. Соловей, який в’є гніздо у веснянках, – це образ будівника оселі. Колядки, щедрівки, весільні пісні, народні ігри зберігають естетичні і символічні ознаки, пов’язані із слов’янською символікою, віруваннями, обрядами. Спільність слов’янських мотивів довів видатний дослідник О. Потебня.
Відомо, що у всіх слов’ян існує пісенний сюжет, в якому панич, попович, гречний молодець, премудрий стрілець, син купецький, grzeczny paruboczek (польськ.) пропонує дівчині відгадати три загадки. У сербському варіанті сама дівчина ставить запитання, а розгадує риба з моря. У слов’ян і литовців збережений мотив переваги судженого перед іншими членами родини, навіть перед батьком і матір’ю.
На українському грунті це звучить таким чином: “Ліпше миленький, як брат рідненький” (бо саме брат викупає з неволі), у чехів таким чином: “Lepsi jedna mila nez cela rodina.” Цікавим є спільнослов’янський символ напування. Якщо дівчина, жінка напуває свого судженого або чоловіка, то це означає, що вона любить його, коли ж вона дає води іншому, це означає – зраджує. Слов’яни досить часто обмінюються символами, сюжетами. Познайомтесь з уривками пісень, знайдіть ознаки спільності: з української пісні “Ой там на горі горять огні, а все терновії… коло тих столов сидять ковальчики, а все молодії”; з російської “За горами огни горят, а все терновые, а в кузенке кузнечики, а все молодые”.
1.3.3. Особливості фольклору різних регіонів України Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними умовами, неповторним етнічним автопортретом. Детальніше дане питання радимо опрацювати за книгами А. Пономаріва “Українська етнографія”, C. Павлюка “Українське народознавство”, Г. Лозко “Українське народознавство” (Можна скористатись Інтернет-сайтом: htpp: // ). Фольклор, як правило, виявляється у вигляді “фольклорних діалектів”(Ю. Ледняк), тобто має регіональну специфіку. Регіоном називають соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя.
На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямована праця Р. Кирчіва, котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв’язків і взаємовпливів, роботи фольклористів Поділля (C. Стельмащук, О. Смоляк, П. Медведик, Р. Крамар), Полісся і Волині (О. Ошуркевич, C. Шевчук, В. Давидюк, Л. Семенюк), Буковини (О. Роменець, Г. Сінченко, А. Яківчук).
Грунтовні дослідження з уснонароднопоетичної творчості окремих регіонів України виконані О. Деєм, Г. Дем’яном, І. Березовським, C. Мишаничем, C. Грицем, Л. Орел, М. Пазяк, Н. Шумадою, І. Мацієвським, М. Дмитренком, В. Погребенником, О. Правдюком та ін. Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузіастам вдалося записати значну кількість народних пісень, прозових творів усної народної творчості. Важливе завдання сьогодення – зберегти ці фольклорні надбання. З цією метою “Арт Екзистенція”, Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство “Арт Велес” та Українсько-британське спільне підприємство “Комора” започаткувало проект “Моя Україна. Берви” (htpp: // / BERVY).
На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами у виконанні автентичних фольклорних колективів. На сайті можна знайти цікаві матеріали про музично-поетичну творчість, кобзарсько-лірницьку традицію, інструментальну музику Поділля, Полісся, Карпат. *Матеріали, присвячені фольклористам Глухівщини, ви знайдете в додатку А. Контрольні запитання 1. Що називається фольклорним жанром? 2.Які критерії покладені у класифікацію фольклорного матеріалу?
3.Яка класифікація фольклорного матеріалу є найпоширенішою? 4. Які риси характерні для лірики, епосу, драми? 5. У чому виявляється зв’язок фольклору з міфологією? 6. Які жанри народної творчості виникли на основі міфології? 7. Що таке антропоморфізм, зооморфізм, тотемізм, анімізм?
8. Що називають регіоном? Тестові завдання: 1. Прозовий фольклор представлений: А). казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями; Б). піснями, голосіннями, думами, билинами, приказками. 2.До якого жанру належать думи, балади, історичні пісні? А).до епічного; Б).до лірики; В).до драматичного.
3. Яким жанрам властиве соціальне, громадське звучання? А).думам, історичним, соціально-побутовим пісням; Б).ліричним пісням; В).казкам. 4.Прочитайте текст. Який жанр він представляє?
Колись дуже давно через наше село проходив чумацький шлях. Обабіч нього росли кремезні, високі дерева-берестки. Під ними часто відпочивали чумаки. І звідси пішла назва села Берестівка. А). казку; Б). переказ; В). легенду. 5. Серед поданих текстів знайдіть: А). колядку; Б). веснянку; В). весільну пісню.
1. Бігла теличка та з бережничка, та в будник, Дай, дядьку, бублик, а ти, дядино, поглянь на поличку, дай паляничку. Та не начинай, а по цілому давай. 2. А вже весна, а вже красна Із стріх вода капле Молодому козакові Мандрівочка пахне Помандрував козаченько У чистеє поле За ним іде дівчинонька “Вернися соколе!” 3. Прилетіла зозуленька З темного лісочку Сіла й закувала В зеленім садочку Ой як вийшла Марусенька, В неї запитала: – Скажи мені, зозуленько, Чи довго буду в батька? 4.Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла, В тій криниці дівка воду брала. Та впустила золоте відерце, Засмутила козакові серце. 6.Які з наведених жанрів відзначаються психологізмом?
А). голосіння; Б). казка; В). балада; Г). думи. Пошукові, творчі завдання 1. Проаналізуйте статтю Н. Пастух “Над зозулю пташини і на світі нема…” (Народознавство. – 2000. – № 58. – C. 20 – 23). А що вам відомо про пташину символіку? Чи така ж символіка зозулі у вашій місцевості?
2. Опрацюйте в системі інтерактивних нотаток (INSEPT) статтю Л. Дяченко “Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення” (Мовознавство. – 1997. – № 2 – 3. – C. 67 – 70). З якою символікою ви знайомі? Наведіть приклади.
3. Охарактеризуйте фольклорно-діалектологічні особливості історико-етнографічного регіону, представником якого ви є. 4. У наступному семестрі ви будете вивчати курс “Література рідного краю”. На вашу думку, чи має включати цей курс вивчення фольклорно-етнографічних традицій регіону, їх вплив на творчість письменників визначеного регіону? 5. Створіть асоціативне гроно “Жанри фольклору”. 6. Підготуйте наукове повідомлення на одну з тем: “Міфотворчість і обрядова поезія як витоки національної словесності”. “Слов’янська міфологія як основа української національної словесності”. “Добро і зло в міфологічних уявленнях українців”. “Християнські основи фольклору”. “Фольклорні основи літературних творів”. 7. Характерною ознакою фольклорних творів є тропи.
Які тропи наявні в цій пісні? Яке їхнє значення? Чорна рілля заорана, гей, гей! Чорна рілля заорана І кулями засіяна, гей, гей! І кулями засіяна. Білим тілом зволочена І кровію сполощена. (Таємниці віків.
Українські народні думи, легенди, перекази, пісні, казки. Навч. посібник (серія “Шкільна бібліотека”) / Упорядник О. Г. Мукомела. – К.:Грамота, 2001. – C. 274). Література до теми: 1. Гінда О. Фольклорний твір крізь призму жанру // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. – Львів: Світ, 1999. – Ч. 2. – C. 492 – 496.
2. Грица C. Фольклор у просторі і часі. – Тернопіль, 2000. – 224 c. 3. Губенко І. Народні пісні – національне багатство України і його збереження та популяризація // Народна творчість та етнографія. – 1998. – № 4. – C.82 – 87. 4. Дмитренко М. та ін. Українські символи. – К.: Народознавство, 1994. – 140 c. 5. Дунаєвська Л. Ф., Таланчук О. М. Український фольклор у контексті міфології народів світу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1996. – № 5. – C. 14 – 18. 6. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України.
Нариси й статті. – Львів, 2002. – 350 c. 7. Копаниця Л. Про долю, смерть, кохання та інші символи української народної пісні: фольклор // Українська мова та література. – 2001. – № 47. – C. 10 – 11. 8. Костомаров М. Слов’янська мiфологiя. – К.: Либiдь, 1994. 9. Мишанич C. В. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. – К.: Зодіак-ЕКО, 1994. – C. 263 – 276. 10. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мошинського.
Реконструкція матеріалу, підготовка до друку, вступна стаття та примітки C. Грици. – К.:Музична Україна, 1995. – 418 c. 11. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). – К.: АТ “Обереги”, 1992. – 88 c.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)