Якщо першим твором нової української літератури була “Енеїда” І. Котляревського, то його “Наталка Полтавка” увійшла до української літератури як перший драматичний твір письменника. П’єса одразу ж після виходу була високо оцінена діячами театру, серед яких були відомий російський актор М. С. Щепкін і дуже близький до театру великий український композитор М. Лисенко, який і написав до п’єси музику. Майже два століття “Наталка Полтавка” не сходить з театральних підмостків і сьогодні користується таким же успіхом, як і
В чому ж покладається секрет такого успіху?
Сюжет п’єси “Наталка Полтавка” створений на звичайній життєвій ситуації, що висвітлює реальні взаємини, які у той час існували між селянами. Він достатньо простий і розповідає про возного, який, користуючись своїм високим становищем у селі, намагається примусити дівчину з бідної родини Наталку вийти за нього заміж. Але вона любить зовсім іншого – сироту і колишнього наймита її батька Петра, який пішов бурлакувати.
Незважаючи на усі перешкоди, Наталка знаходить в собі сили подолати
Схожі сюжети можна було знайти і в інших творах І. Котляревського, і в творах інших українських і зарубіжних письменників. Але порівняно з ними п’єса “Наталка Полтавка” стала великим кроком уперед, бо і її мова, і розвиток дії, і повноцінність персонажів, і узагальнення ідей твору свідчать про велику майстерність І. Котляревського не тільки як письменника, а ще і як драматурга. Видатний український драматург і актор І. Карпенко-Карий назвав п’єсу “Наталка Полтавка” праматір’ю народного українського театру і відзначив її великий емоційний вплив на глядачів: “радість, i горе, i сльози Наталки були горем, сльозами i радістю всієї зали”.
Це твердження заслуговує особливої уваги, бо образ Наталки Полтавки викликає співчуття у кожного глядача, та і твір не випадково названий її ім’ям.
Головна героїня п’єси зворушлива і приваблива своїми чеснотами і замальовується письменником як ідеал селянської дівчини. Ця дівчина втілила в собі кращі жіночі риси – чесність, скромність, сердечність, доброту і душевну силу. “Золото – не дівка!… – розповідає про неї виборний. – Окрім того, що красива, розумна, моторна i до всякого діла дотепна, – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе i матір свою на світі держить”.
Письменник підкреслює й інші, не менш важливі риси характеру дівчини: енергійність, хоробрість, усвідомлення власної гідності i наполегливість у боротьбі за своє щастя. Про це яскраво свідчать слова ii пісні:
“Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду”.
З першої дії п’єси становиться помітно, що ця, досить проста на вигляд дівчина, “є розумнішою за хитрого юристу”. Розмови з возним і матір’ю переконують нас, що Наталка Полтавка здатна глибоко розуміти людей, а її власна поведінка доводить, що її вчинки і слова є ні якоюсь відстороненою від життя теорією. Дівчина діє так, як і мислить, рішуче і в той же час помірковано. Причому це зовсім не заважає Наталці мати гарне почуття гумору.
Протягом п’єси вона не один раз використовує дотепні та влучні слова. Мова дівчини багата, красива і співуча, вона сповнена народною мудрістю і приваблює надзвичайною силою.
Лише материнські сльози примушують Наталку вийти заміж не за кохану людину, а за першого, хто до неї посватається. Але такий вчинок був для Наталки не зрадою її принципів, а підтвердження того, що вона здатна на самопожертву заради щастя своїх близьких. “Добра дитина”, – так каже про неї Терпилиха. Матері з усього села ставлять Наталку в приклад своїм дочкам.
На протязі п’єси ми не бачимо Наталку без діла – вона то їздить по воду, то шиє, то робить іще щось по господарству, що доводить її працьовитість. Але Наталка не шукає матеріального достатку і навіть навпаки вважає, що бідна жінка у заможного чоловіка “буде гірше наймички, буде кріпачкою”. І хіба багато дівчат – сучасниць Наталки – розуміють цю досить просту істину? Адже треба бути непересічною особистістю для того, щоб наважитися виступити проти віками складених традицій і жити за власними поглядами.
А здатність Наталки діяти саме так виразно проявляється, коли до села повертається її коханий Петро. Ось ту вона готова відкинути не тільки міркування з практичної крапки зору, а навіть традиції і звичаї, виступивши проти волі старших. Адже тепер йдеться про її кохання. “Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію”, – заявляє Наталка при всіх i твердо стоїть на своєму.
Сильний характер і незламна воля дозволяють iй тримати перемогу у боротьбі за своє щастя.
Риси характеру Наталки Полтавки є не просто рисами окремої селянської дівчини чи то просто ідеалу тогочасної жінки. Мова у п’єсі йде не лише про неї. Незважаючи на те, що І. Котляревський підкреслює індивідуальність Наталки, живо та реалістично змальовує її образ, він робить його узагальненим образом української жінки, якому притаманні кращі риси нашого народу. І. Котляревському вдалося оспівати в Наталці високі розумові і моральні якості представників простого народу. Цим видатний український поет і драматург висловив свій оптимізм щодо майбутнього свого народу і віру в його силу.
А зобразивши перемогу Наталки у своїх прагненнях автор підкреслив, що загальнолюдські гуманістичні принципи обов’язково переможуть у будь якому разі. Мабуть саме через це образ Наталки Полтавки є актуальним і сьогодні, саме тому дівчиною продовжують захоплюватися все нові і нові покоління глядачів і читачів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)