“Життя – ні кінця, ні початку”, – пише Борис Олійник у своєму вірші. У своєму вірші поет говорить про вибір – світогляду, життєвої позиції, філософії. Зрештою, антитеза в цій поезії проста:
Одного завбачливо ока Прикрив ще за крок від границі, Увійшовши кліткою ночі Тихенько: або жив, або не жив? А іншої – кроками не мірил: Летів, і гримів, і… згорів, И люди відкрили в сузір’ях Зіниця нової зірки
Антитеза проста, але вибір не простій. Антитеза проста, але вибір дійсно вічний. Це звичайне протиборство активного життя, діяльності,
Хочеться написати, що кожний повинен жити повно, насичено… Вірш Олійника “Вибір”, на мою думку, не заклик до дії, а заклик до роздумів. Тому що не кожний здатний подужати це насичене життя, її існування.
Кожне “летів і гримів, …згорів” вимагає внутрішньої відповідальності й сили духу, що має не кожний. Тим більше, цей
Я б вибрав найвищу почесть: У чистому й чесному бої На чорному мармурі ночі Зірку записати свою!
Мені подобається, що цей вірш виглядає не як: “Мій вибір правильний, прагнете до такої життєвої позиції, тому що кожний повинен так жити”, а виглядає як: “Подумай! І виріши сам для себе”. Потім, повторюся, цей вірш здається мені закликом до пошуку власного вибору. Сміло винісши фразу “мій вибір” у заголовок твору, я тепер навіть розгубилася, що я можу сказати про свій вибір?
Адже мій вибір тільки формується, стільки шукаю, намагаюся розібратися в собі… І тепер, коли наступає час написати про свій вибір, нехай цей тільки шкільний Твір, я зупиняюся й застигаю в роздумах. Але, на мою думку, не робити ризикованих поспішних висновків – теж частина мого вибору. І заспокоююся. Мені так само хотілося б прожити повноцінне й гідне життя.
Але з іншої сторони я можу відверто зізнатися, що мені хочеться уникнути зайвого ризику, не хочеться робити імпульсивних учинків, приймати спонтанні рішення, тим більше – не хочеться, щоб через мого “летів, гримів,… згорів” страждали мої близькі, адже нам так важливо знати, що рідні вбезопасности.
Можливо, і часи міняються, а можливо, змінюються люди. Можливо, і люди завжди однакові, просто я намагаюся виправдати свою не повну готовність “летіти”, а тим більше – “згоріти”. Але “жити поспішати треба”, писав один український літератор, із цими рядками я повністю згодна. Напевно, дійсно ніжно поспішати жити, але в житті не слід поспішати робити свій вибір
(1 votes, average: 5.00 out of 5)