У кожного поста є улюблена пора року, яку він оспівує, яка надихає його. У творчості Лесі Українки, здається, найчастіше зустрічається мотив весни.
Весна постає у багатьох символічних значеннях. Часом це протиставлення осіннім настроям і суму. Згадаймо:
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Так починається один із найвідоміших віршів “Сопіга $репі зрего”, мотив якого – надія і сподівання щастя – стає провідним для всього написаного, для всього життя Лесі Українки. Такою бачить весну лірична героїня
Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають.
Поетеса завжди уміла слухати весну і чути її голоси – від дзвону й голосу до тихого шепотіння. Саме так звучить весна у вірші “Стояла я і слухала весну”. Алітерації на переміжні “с” – “х” та “л” на диво точно відображають живі звуки весни, які-нікого
Тихо думка шепоче: “Не вір тій весні!”
Та даремна вже та осторога, –
Вже прокинулись мрії і співи в мені…
Весно, весно, – твоя перемога!
Іноді у віршах про весну зітхне смуток і жаль, але знову весна перемагає – і поганий настрій, і розпач, і, здається, хворобу. Саме навесні, коли заквітчається земля, розумієш, яке щедре життя, як багато наділив нас Бог. Саме такий мотив вдячності і захвату звучить у вірші “Давня весна”.
Здається, що чекати навіть від весни, коли ти хворий (“А я лежала хвора й самотна”)! Але поетеса побачила головне: весна – це дар життя, що вічно відноапюється навесні, і вона несе свої дарунки всім, варто лише схотіти їх побачити і зуміти бути вдячним за кожен подих свіжого вітру, за зорі і квіти весняні, за те, шо життя прекрасне і воно триває, поки ти живо й трепетно сприймаєш його знаки:
Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла.
Поезія Лесі Українки багатогранна й різноманітна, однак весна – центральний образ її поезії – символ надії і любові, символ житгя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)