Веди або Ведична література

Веди, або Ведична література (санскр. веда – знання) – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані впродовж ІІ-І тис. до н. е. У точному значенні слова В. – чотири збірники (Рігведа, Самведа, Яджурведа, Атхарваведа), які містять космогонічні міфи, офірні формули, ритуальні дійства, а головне – концепцію світотворення, яка перегукується а багатьма збереженими фрагментами протоукраїнського світобачення. На основі В. пізніше виникають трактати-коментарі (брахмани). Найвищим досягненням В. л. вважаються-філософські твори у віршах та прозі (араньякі та упанішади).

Чимало ведичних сюжетів підтверджуються смисловим кодуванням, збереженим у курганах, розкиданих на теренах України, зокрема в її лісостепових та степових ареалах. М. Драгоманов знаходив аналогії між В. та українськими колядками, Леся Українка перекладала мотиви ведійської доби. Деякі В. з’явилися окремим виданням “Голоси стародавньої Індії” (К., 1982) у перекладі українською мовою П. Ріттера.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Веди або Ведична література