Василь Стус – Я марно вчив граматику кохання

Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, – ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних. Біліли стегна в хижих шелюгах. Нескорена вовчиця зголодніла по диких лозах шматувала тіло, аж червонів багульник у ногах. О покотьоло губ, і рук, і ніг, о вовча хіть і острахи ягнятка! Аж ось вона, аж ось вона – розплата, аж ось він, шал, і ярий грім, і гріх!

І довгі гони видовжених тіл, і витлілі на дим верхівки сосон, і цей кошлатий, цей простоволосий, глухий, гарячий, тьмяний суходіл! Вовтузилася петрівчана ніч, відвільглий ранок припахав навозом, сузір’я бігли за Чумацьким возом, а ми пливли в чумацькому човні. Серпень 1963


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Василь Стус – Я марно вчив граматику кохання