Василь Семенович Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. З ім’ям В. Стефаника в українську прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в передачі найтонших, найскладніших почуттів душі людини. Письменник художньо осмислював певні боки психіки людини, з різних точок зору говорив кількома голосами – від себе, від імені інших персонажів твору.
Новеліст майстерно передає переживання особистості через експресивність мовлення. Тому В. Стефаника називають експресіоністом у мистецтві
Василь Стефаник казав, що у своїх новелах він показав реальне життя рідного на-роду, “страшне” в ньому, передав свої болі, “горіючи, і кров зі сльозами мішалася”.
“Камінний хрест”
За жанровими ознаками – оповідання, але за аналогією до багатьох інших творів письменника його вважають новелою. Історія написання: написано під враженнями від масової еміграції галицького селянства за кордон. Ідейно-художній зміст Письменник вказував напричини еміграції, зумовленої соціальною несправедливістю, неосвіченістю безправних селян.
Тема: прощання Івана Дідуха із сусідами у зв’язку
ІІ – VІІ розділи – епізоди сповіді героя перед сусідами за своє життя. Усі монологи Івана (як засіб індивідуалізації персонажа) обертаються навколо образу горба, на якому встановив на пам’ять землякам камінний хрест з вибитими іменами. Образ камінного хреста – символ страдницької долі селянина, який усе життя гірко працював на землі і все одно змушений її залишати, бо вона не спроможна його прогодувати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)