Василь Симоненко
(1935-1963)
Поет-шістдесятник
“витязь молодої української поезії”
Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.
У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.
Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.
Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.
Працює журналістом у редакції газет “Черкаська правда” й “Молодь Черкащини”.
На
1962р. з’являється його перша збірка “Тиша і грім”.
Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник “Окрайці думок”.
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.
Творчість:
– перша збірка “Тиша і грім”
– цикл “Мандрівка по цвинтарю”
– цикл “Заячий дріб”
– оповідання “Вино з троянд”
– оповідання “Кукурікали
– оповідання “Весілля Опанаса Кровки”
– оповідання “Лебеді материнства”
– оповідання “Ти знаєш, що ти – людина “
– казка “Подорож у країну Навпаки”
– казка “Цар Плаксій і Лоскотон”
– щоденник “Окрайці думок”
– посмертна збірка “Земне тяжіння”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)