Василь Симоненко – Кирпатий барометр

КИРПАТИЙ БАРОМЕТР І. Замість вечірньої молитви Ти лежиш іще впоперек ліжка – Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримі віжки Прив’язали цупко мене.

Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матері синю звабу І в очах своїх затаїв. Спи, грабіжнику мій кирпатий,

Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану в голови слати Найніжніші подушки мрій. Розішлю свої думи в дозори,

Щоб у сизому міражі Не ступило свавільне горе На кордони твоєї душі.

Бо не змок ще убивчий порох Од потоків дитячих сліз – Через трупи надій бадьорих

Твій одвічний і підлий ворог До усмішки твоєї ліз.

Над народами, над віками Встало горе, мов чорний гном. Торохтять бойові тамтами

Над прозорим дитячим сном. Відгодована злість, і хитрість, І закута в броню брехня Атакують добро і щирість

Серед ночі й білого дня. Гуркотять бойові колісниці, Свищуть ратища і шаблі… І тривозі моїй не спиться. Йде вона босоніж по землі.

І встає проти кривди й злоби Мій обсмалений сонцем гнів, Щоби спав ти спокійно, щоби Ти сміявся і жебонів. І ладнає совість гармати

Проти підлості і обмов, І виводить зневіру на страту Безпощадна моя любов. Наливайся земними силами,

Вдосталь

радощів зачерпни – Над тобою тріпочуть крилами Тихі-тихі спокійні сни… ТАНЕЦЬ ПІТЕКАНТРОПІВ Ми не брешем, не лукавим – Що подужаєм, берем!

Ми сьогодні світом правим, Все жерем, Жерем,

Жерем! Тільки ми од страху вільні, Ми – сини Європи!

Ми – могутні, Ми – всесильні, Ми – пітекантропи! Нам живеться ласо й любо, А на совість ми плюєм – Що потрапило на зуби,

Те жуєм, Жуєм, Жуєм!

Тільки ми від глузду вільні, Ми – сини Європи! Ми – могутні, Ми – всесильні,

Ми – пітекантропи! Танцювали, гупотіли, раптом провалились, На їх місці генерали як з землі вродились. Оточили мою душу й заревіли п’яно,

Били в груди кулаками, мов у барабани. III. Ранок

Над тихим сном мого малого сина, Над плетивом думок моїх і мрій Пливла тривога, ніби всесвіт, сива. Гойдаючись на гребенях надій.

Цідилась ніч крізь темне сито неба, І зорі танули, як вогники малі… Кирпатий мій! Дивлюся я крізь тебе У завтрашнє страдалиці Землі.

Я бережу для тебе її квіти, Тобі несу думок своїх огонь, Для тебе запускаю на орбіти Ракети із порепаних долонь. Ми народились в муках, щоб родити.

Синами обезсмертити свій рід, Щоб квітував на диво всьому світу Козацький геніальний родовід!

Сини! Сини! Барометри кирпаті Людського спокою і завтрашнього дня!

Ми перед вами разом винуваті, Що на планеті бійки і гризня. Ми винуваті, що міліють ріки І лисинами світять береги,

Що десь духовні лупляться каліки І виростають ваші вороги. Будь проклят спокій! Досить нарікати На клопітливий і суворий час!

Грядуть сини – барометри кирпаті, Вони за все спитають завтра нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)
Василь Симоненко – Кирпатий барометр