Василь Барка
Василь Барка належав до того покоління митців, якому доводилося розпочинати літературу нової соціалістичної доби, а отже, якому у вирі пореволюційних літ просто неможливо було уникнути помилок. А якщо таких помилок і не було, то їх усе одно знаходили: сталінська репресивна машина нависла над усім, що називалось українським.
Працював науковим працівником Краснодарського художнього музею і закінчував аспірантуру на філологічному факультеті Московського педагогічного інституту. Кандидатську дисертацію про стиль “Божественної
У1941 р. радянський патріот Василь Очерет пішов добровольцем у “народне ополчення”, хоча мав можливість бути звільненим за станом здоров’я.
У 1942 р. в одному з боїв був тяжко поранений, опинився на окупованій території. Виходили його, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам; з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився живий після бою
З евакуації повернулась його дружина з сином.
У 1943 р. було оголошено мобілізацію всіх чоловіків на роботи в Німеччині. Війна назавжди розлучає В. Барку з рідними. У важкому зимовому переході поет писав вірші, більшість з яких загубилися. Цього ж року він обрав собі псевдонім, бо, дивлячись на барки, які розвантажував, порівнював себе з ними (“тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібне”).
Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою сім’ю від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Працював коректором у видавництві “Голос”.
У 1945 p., після розгрому Берліна, разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір “Ділі” (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. У цей період Барка розпочав роботу над своїм першим прозовим твором, романом “Рай”.
Розпочався другий період життя письменника, на який припадає вихід його поетичних збірок “Апостоли” (1946 р.) та “Білий Світ” (1947 р.). Це період, прожитий у Німеччині.
І третій, американський період, що є творчо найбільш інтенсивним, означений виходом книжок віршів “Псалом голубиного поля” (1958 р.), “Океан” (1959 p.), “Лірник” (1968 р.). У 1953 році у Нью-Йорку вийшов друком роман “Рай” (1953 p.), літературознавчі дослідження та есе “Хліборобський Орфей або клярнетизм” (1961 p.), “Правда Кобзаря” (1961 p.), “Жайворонкові джерела” (1956 p.), “Вершник неба” (1965 p.).
Упродовж 1958-1961 pp. Василь Барка працював над романом “Жовтий князь”, що був опублікований 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968 p.; 1981 p. вийшов у перекладі французькою; і тільки 1991 р. з’явився в Україні).
У романі “Жовтий князь” відтворені реальні події і явища голодомору в Україні 1932-1933 pp. Матеріалом для твору послужили спогади очевидців і власні враження письменника, який у 1933 р. відвідав родину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голод на Кубані.
У 1968 р. вийшла поетична збірка “Лірник” (відповідно до естетичних традицій “нью-йоркської школи”).
Впродовж 1969-1988 pp. письменник працював над романом-притчею “Спокутник і ключі землі” (про життя українців в Америці). В цей Час вийшла епічна поема “Судний степ”, 2-й і 3-й томи поезії “Океан”, поетична збірка “Свідок для сонця шестикрилих” (Нью-Йорк, 1981 p.), драматична поема в двох томах “Кавказ” (Київ, 1993 p.).
Поетична творчість В. Барки характеризується вживанням елементів різних стильових шкіл та напрямів. Тут і вплив раннього Тичини, і символістичної та футуристичної російської поезії, й італійського Ренесансу та барокової поезії. Таке поєднання стилів робить поезію Барки важкою для сприйняття.
Письменник є послідовним учнем Сковороди у найширшому значенні цього слова, але він не вдається до нав’язливого моралізування. Слід наголосити на особливості його барокової строфи. Йдеться насамперед про інтонаційні паузи, які допомагають відчути, на чому акцентує автор:
Прошу: черешні в червоному намисті,
Ждіть отут – за дверцятами залізними!
І вони стоять, коралові разки перебирають…
Прошу: берези в мережаних мантіях,
Отам – під фарбованими хмарами – ждіть!
І вони стоять, зелені сповіді шепчуть…
Поет Барка – майстер контрастів, за допомогою яких досягає не лише зорової відчутності, а й вражаючого драматизму описуваного. У вірші “Рай” він протиставляє ідилічне трагічному:
Грім на хмарі Біблію читає…
тополя пошепки: страшний
який твій плач, Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голод. Мати немовля вбиває…
тополя закричала: он який мій рай, Ісаіє!
Василь Барка – автор близько двадцяти поетичних збірок. Його роман у віршах “Свідок для сонця шестикрилих” (1986 р.) складається з чотирьох великих томів, що налічують дві тисячі сторінок тексту. Тисячоліттю християнства на Україні він присвятив велику поему “Судний степ”.
Твори В. Барки було видано англійською та французькою мовами.
Письменник помер 11 квітня 2003 р. у Глен Спей (українське поселення неподалік Нью-Йорка). ?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)