В. Маяковський – поет-лірик
Лірика – це особливий рід літератури, тому що об’єднує героя і автора в одне ціле, адже центром зображення стає внутрішній світ поета і тим самим його ліричного героя. Чи співвідноситься таке тлумачення лірики з творчістю В. Маяковського, якого багато разів називали трибуном революції, співцем соціалізму тощо? Гадаємо, що цього поета впевнено можна назвати ліриком.
Хіба можна вважати ліриком лише поета, що захоплений перипетіями своїх особистих почуттів? Адже поет може висловлювати у віршах думку
А Маяковський – такий поет. До нього важко застосувати певний трафарет, аби співвіднести з тим чи іншим типом лірики його поезію. Він – Поет.
На ранньому етапі творчості центром його ліричних роздумів є місто. Це часто місто-велетень, місто-жива істота, яка поглинає людину, впливає на її почуття й думки. Тому у віршах “Кое-что про Петербург”, “А вы могли бы” та інших місто зображено як частина
Тому й вірш назвав “Хорошее отношение к лошадям”. Життя людини, захопленої у полон кам’яним містом, часом несе розчарування, інколи відвертий протест. Із веселим захватом на межі хуліганства поет розповідає історію “Вот так я сделался собакой”. І вже відходить на другий план зухвала форма вірша, а залишається головне: оголеність почуттів ліричного героя, щирість його болю. Звичайно, у Маяковського є й вірші про кохання. Але й вони особливі.
Захват, висота почуття до жінки поєднуються з такою силою протесту проти втручання у сферу почуттів сторонніх міркувань, що одразу зрозуміло: їх писав чоловік, здатний боротися за кохання. Таким ми бачимо поета-лірика у поемі “Облако в штанах” та численних віршах на цю тему.
Отже, аналізуючи тематику і форму віршів Маяковського, можна стверджувати, що він і справді поет-лірик.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)