I. Антична доба славних воїнів і поетів. (Давньогрецький поет Архілох був уродженцем о. Парос, сином аристократа і рабині. Прожив бурхливе, сповнене небезпек життя. Найманим воїном брав участь у багатьох воєнних сутичках, об’їздив чимало країн.
Добре знав ціну війні, миру і людському життю. Про це він писав у своїх віршах, яких збереглося понад сотню.)
II. Віддзеркалення часу в ліриці Архілоха.
1. Поетичне новаторство Архілоха. (Він стоїть біля витоків декламаційної лірики. Писав ямбами, хореями та елегійними двовіршами. Уже сучасники
У поезії Архілоха присутня внутрішня полеміка автора. Як ліричний поет, він говорить від імені свого “я”, спирається на особистий досвід, висловлює особисті почуття і думки – навіть якщо вони протилежні тим, що розвивалися в епосі.)
2. Тематична спрямованість лірики Архілоха. (До Архілоха широко вживаним у поезії був епічний трикутник теми батьківщини, героїзму, військової звитяги. Однак поета-новатора не ваблять багатство, якесь особливе становище, військові почесті:
В думках не Гігес, що багатий
Мене не мучить заздрість, не дивуюся
З діянь богів я, влади царської не жду:
Далеко дуже все це від очей моїх.
(Переклад А. Біісцького)
Будучи сам воїном, Архілох внутрішньо проти захопливого споглядання воїна, бо за його облаштунками може не виявитися серця:
Не люблю вождя ставного, що, мов жінка, м’яко йде,
Що пишається волоссям – плеканим, укладеним,
Хай приземкуватий буде, коренастий, – тільки б він
По землі ступав несхитно, тільки б мужнє серце мав.
(Переклад А. Содомори)
Ці думки Архілоха були відмінними від думок його сучасників, хоча поет не заперечував образу справжнього воїна, яким і сам був. В одному з віршів він підкреслював:
Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі
Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа.)
3. Філософські мотиви у ліриці Архілоха. (Поет закликає мужньо витримувати удари долі, пам’ятати про ритм людського життя, де удачі чергуються з невдачами, багатство можуть змінити злигодні. Як і для інших, для поета незаперечною є влада богів, однак він закликає не забувати і про власну силу духу, розраховувати на неї. Покладається Архілох і на власне серце. Зверненню до свого серця присвячено один із найкращих віршів Архілоха:
Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять –
Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись.
(Переклад Г. Кочура)
Поет закликає по-філософськи ставитися до життя: перемігши, не хвалитися цим відкрито; зазнавши поразки, стримувати плач на самоті. Якщо є радість, то треба радіти не занадто, є нещастя – не сумувати понад міру. Але головна настанова поета до власного серця: “Вмій пізнати зміни в людському житті”.)
ІII. Розмаїття творчого спадку Архілоха. (І в житті, і в поезії поет зарекомендував себе життєлюбом, який уміє знаходити радощі в житті та цінувати їх. Для Архілоха це поезія, “солодкий подарунок муз”, це дружня підтримка, це також і втіха бенкетів – “пінна чаша”.
Виконувалися його вірші способом – середнім між співом і читанням, схожим на мелодекламацію чи речитатив. Писав Архілох і музичні твори для флейти. Та відомим поет став завдяки ямбам, віршам іронічного, полемічного і різко сатиричного змісту. Писав він також дифірамби, гімни, байки.
Дуже популярним свого часу був гімн на честь Геракла. Через багато століть після смерті Архілоха його ще виконували на Олімпійських іграх.)