Іван Петрович Кавалерідзе – видатний український режисер кінодраматург і скульптор. У долі цієї людини було щось фатальне. Не випадково ЮНЕСКО назвало його “українським Мікеланджело”.
Свій творчий шлях Кавалерідзе розпочав 1938 року з фільму “Злива”. Ця стрічка присвячена історії України з часів Гайдамаччини і вирізняється оригінальним художнім рішенням.
За три роки до цього під враженням від вистави Леся Курбаса “Гайдамаки” Кавалерідзе зняв “Коліївщину”, а в 1935 році створив картину ” Прометей “, на яку
Лише наприкінці 50-х Кавалерідзе отримав можливість знову працювати в художньому кіно. З’явилися його фільми “Григорій Сковорода ” і “Повія” (за мотивами роману Панаса Мирного).
У роки Великої Вітчизняної війни Кавалерідзе під впливом Олега Ольжича, Олени Теліги й Уласа Самчука
Комітет надавав єврейським сім’ям притулок у селах Київської області; рятував молодь від відправки до Німеччини; показував вистави, за які актори одержували гонорар продуктами. Та згодом організації довелося припинити свою діяльність.
Іван Кавалерідзе – такий собі “триголовий геній”. Він і скульптор, і режисер, і драматург. Але ніколи не був кінорежисером серед скульпторів і скульптором серед режисерів. Іван Петрович легко міг переходити з однієї іпостасі в іншу.
Він говорив, що закони в мистецтві одні: добро – зло, чорне – біле, світло – тінь, тільки методи різні, головне ж – думка, почуття.
Сміливі авангардні роботи Кавалерідзе в радянські часи не брали в музеї, адже вважалося, що така творчість буде незрозумілою радянській людині.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)