Шкільний твір По поемі Данте Алігьері “Божественна комедія”. Приблизно в середині XІІ століття в Європі поступово набирає силу новий культурний рух – Відродження, або Ренесанс. У даних цього руху стояв Данте Алігьері.
Деякі історики літератури вважають його одночасно й представником середньовіччя, і першим з титанів епохи Відродження. У непідготовленого читача може виникнути питання: чому це величне, але не розважальний добуток названий “комедією”? Відповідь проста.
У часи Данте комедією називали не тільки смішне, але
Він проводить своїх героїв і читача через
У такий спосіб автор звертався не тільки до сучасників, але й до окремих нащадків. Подорож по позамежному мирі починається з Ада. Спочатку Данте описує похмурий ліс, що асоціюється в нього з тодішньою Італією. Головним лихом своїх сучасників Данте вважав егоїзм, гордість, схильність до насильства, надмірну прихильність до земних утіх. Три звірі – пантера, лев і вовчиця, які з’являються перед ним, послідовно символізують людські пороки.
Однієї з вершин світової літератури вважається опис дев’яти кіл Ада. Над пекельними воротами – похмурий напис:
Ø “Ніщо не вічне, я ж – на століття. Залиш надію, всяк сюди сходить”.
Ці рядки нагадують про те, що людське життя, позбавлене всіх надій, перетворюється в теперішнє пекло. Данте неодноразово підкреслює, що чим глибше гріх проникає в людську душу, тим страшне покарання, що очікує неї. Тому в першому колі Ада перебувають нехрещені дитини й доброчесні нехристияни, у другому – порушники подружньої вірності, у третьому – ненажери, у четвертому – скнари й розтратники, у шостому – єретики, у сьомому – гвалтівники, у восьмому – ошуканці, звідники, спокусники, підлесники, святотатці, чаклуни, хабарники, лицеміри, лукаві радники, поплічники розпусти, фальшивих металів, людей, грошей і слів, у дев’ятому – всі зрадники на чолі з Іудою, Бутом і Кассієм. Данте вважає, що людина, що у своїх учинках не керується вірою, надією й любов’ю, кидає себе в пекло ще при земному житті. Після Ада дорога Данте лежить через Чистилище.
Там він піднімається на гору й знаходить те, що втратило людство, тобто совість і волю волі. Третя частина “Божественної комедії” відкриває читачеві новий мир, виконаний краси й добра. На берегах Святосіяющі ріки полум’яніють вогненні квіти – душі. Вище перебуває престол Бога.
Він немов охоплює весь Всесвіт. Далі душу веде “любов, що рухає сонце й світила”. Данте приходить до розуміння того, що миром рухає любов.
Саме вона визначає гармонію світобудови.
Сам Данте вважав “Божественну комедію” твором, освітленим вищим світлом. Головною метою людства, по думці автора, є звільнення з ланцюгів пороків, що зрештою приведе до повного злиття людського і божественного почав у людській особистості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)