У вихованні все повинне грунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливає тільки з живого джерела людської особистості. К. Д. Ушинскип Кожна людина талановита по-своєму, але виявити цей талант не просто. Ким бути?
Це питання встає рано або пізно перед кожною людиною. Один стає поетом або музикантом, іншої – фізиком, третій – геологом, четвертий – хірургом, а я хочу стати вчителем
Учитель, педагог, наставник – це не професія, а скоріше покликання. Адже не кожний може стати геніальним художником, великим музикантом
Але людське дитя не глина, з якої можна виліпити всі що завгодно, і навіть не мармур, що протиставляє зусиллям майстра непіддатливість каменю. Педагога можна скоріше зрівняти зі скульптором по дереву, начебто Коненкова або Эрьзя, що здійснює свій творчий задум не всупереч матеріалу, а виявляючи його власні можливості. Побачити в сучкуватій гілці голову старого або оленя, що біжить, і своїм зусиллям реалізувати цей образ – от завдання майстри. Така ж і завдання вихователя, що вимагає не тільки наполегливості,
Завдання вчителя – побачити навіть у самій маленькій людині індивідуальність, знайти свій особливий підхід до кожного учня. Професія вчителя залучає мене насамперед своєю гуманністю й шляхетністю. Я думаю, щоб стати вчителем, треба багато працювати над собою, з
Людина жорстокий, владний, егоїстичний не може бути вчителем. Але їм не може бути й сухий, пасивний, замкнутий тільки на собі, на своїх інтересах людин. Бути вчителем для мене – значить бути людиною творчим, індивідуальним, що постійно прагне до справді людського контакту з учнями, з багатим внутрішнім миром і невичерпною життєвої енергією
Н. К. Крупская писала: “Для хлопців ідея невіддільна від особистості. Те, що говорить улюблений учитель, сприймається зовсім по-іншому, чим те, що говорить зневажуваний ними, далекий їм людина”. Але улюбленим учителем може бути тільки вчитель люблячий.
Відносини між учителем і учнем ніколи не бувають рівними – позначаються й вікові розходження, і неоднаковість життєвого досвіду. Але в одному відношенні рівність між ними обов’язково – у ступені щирості
Дитина шукає у вчителі старшого друга й наставника. Якщо я стану вчителем, то постараюся побудувати відносини зі своїми учнями на взаєморозумінні, адже, розкриваючись назустріч дитині й одержуючи доступ у його внутрішній мир, учитель тим самим розсовує границі й збагачує зміст власного “я”. Мистецтву щиросердечного контакту не можна навчитися по підручнику або звести його до якоїсь суми правил. Його найважливіша передумова – чуйність і щиросердечна відкритість самого вихователя, його готовність зрозуміти й прийняти щось нов і незвичне, побачити іншого як себе й себе як іншого
(2 votes, average: 4.50 out of 5)