Творчість кожної з них – по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романістики в перехідний період з кінця 40-х років XIX ст. до наступних десятиліть. У добутках сестер Бронте відобразилися характерні риси часу: у них органічно зливаються й легко простежуються лінії, які поєднують романтичне мистецтво початку XIX ст. (Байрон, Шеллі) з реалізмом 1840-х років (Ч. Диккенс, В. Теккерей), у них формуються тенденції нових художніх відкриттів у жанрі роману другої половини сторіччя (Дж. елиот, Д. Мередит).
Особливу популярність одержали
Тут їхній батько – священик Патрик Бронте – мав прихід в 1815-1820 роках. Незабаром після народження молодшої дочки енн (вона була останньою, шостою дитиною в сім’ї) пастор Бронте переселився в Торнтон, розташований у тім же самому Йоркширі, за кілька миль від Бредфорда й неподалік від відомих своїми ткацькими фабриками Галифакса й Лидса.
У ньому була своя головна вулиця, приміщення банку, два готелі з ресторанами (шинками). У церковному дворі розташовувався цвинтар. А навколо розкинулися луги, пагорби з пологими схилами, покритими оксамитовими мохами й квітучими травами. Таким був мир, що оточував дітей Бронте із самого дитинства.
Молодші діти не пам’ятали матері, оскільки вона рано вмерла, а виховувалися вони під опікою тітки елизабет Бренуелл. Визначальну роль у становленні їхніх поглядів зіграв батько. Особливо значний вплив зробив він на формування особистості енн. Всі члени сім’ї Бронте виховувалися в дусі англіканської церкви. Діти Патрика були талановитими.
Вони багато читали, беручи книги з бібліотеки батька, придумували п’єси, писали вірші, вели хронікові подій, які відбувалися у вигаданій ними фантастичній країні енгрии.
Єдиний син Патрика – Бренуелл – добре малював і мріяв стати художником. Але не тільки казкова енгрия залучала дітей. У місто приходили газети, з яких ставало відомо про хвилювання на ткацьких фабриках, про руйнування фермерів.
Сувора й жорстока дійсність, що здалася вже в раннім сирітстві, не обійшла жодного зі членів сім’ї Бронте. Умерли від туберкульозу дві найстарші дочки Патрика – Марія й елизабет. Вони не витримали тяжких умов життя в притулку для дітей-сиріт бідного духівництва – Коун-Бридж, куди їх віддав батько.
Смерть старших дочок змусила Патрика забрати із притулку Шарлотту й емили. Тепер, як і двоє молодших дітей – Бренуелл і енн, вони виховувалися будинку, а якщо точніше, були надані самі собі. У них було багато загального, але разом з тим доля кожної із сестер і доля їхнього брата драматична по-своєму.
Не доживши до тридцяти років, умерли емили й енн, на тридцять першому років умер Бренуелл, небагато довше прожила Шарлотта. Проте слід, залишений у культурі Англії цим дивним літературним феноменом – творчістю сестер Бронте, має величезне значення, і зацікавленість їм протягом от уже ста п’ятдесятьох років не тільки не вгасає, а й підсилюється. Романи сестер Бронте прочитуються нашими сучасниками по-новому. Екранізовані “Джейн ейр” і “Грозовий перевал”, в 80-х роках снять телефільм по романі “Незнайомка з Вайльдфелл-Холу”. Перша публікація сестер була загальною.
В 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірник “Вірші Каррера, елис і ектона Белл” (“Poems by Currer, Ellis and Acton Bell”). Надалі кожна пішла своїм шляхом. За своє життя Шарлотта Бронте написала трохи десятка віршів і чотири романи – “Учитель” (“The Professor”, 1847; опубл. в 1857), “Джейн ейр” (“Jane Eyre”, 1847), “Ширли” (“Shirley”, 1849) і “Городок” (“Viltette”, 1853).
У романах піднімаються проблеми жіночої рівноправності й соціальної нерівності, відображені робочі хвилювання, обговорюються питання утворення. Добутку Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження й події її особистого життя. Кілька разів за своє життя Шарлотта залишала Гоуорт. В 1831 і 1832 роках вона відвідувала школу в Роехеде, в 1835-1838 роках у цій школі вчителювала
Ярчайшие враження пов’язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з емили вчилася в пансіоні егера, а в наступному році, одержавши місце вчительки, викладала в тім же пансіоні англійська Мова. Після успіху “Джейн ейр”, ставши відомої в літературних колах, вона кілька разів відвідувала Лондон, зустрічалася з письменниками й видавцями своїх добутків. Вона познайомся з В. Теккереем, якого вважала найкращим тодішнім романістом (йому Шарлотта Бронте присвятила “Джейн ейр”).
В 1851 р. вона була присутня на лекції В. Теккерея про англійських гуманістів XVIII ст. У свою чергу, автор “Ярмарку суєти” високо оцінив талант Бронте. Він із захопленням прочитав “Джейн ейр”.
Своєрідність манери Бронте він бачив в об’єднанні “чистого почуття з исповедальной щирістю”. Його увага залучили в цьому добутку любов до істини й обурення від несправедливості, сміливість думок і простота оповідання. Автора “Джейн ейр” Теккерей назвав “строгою маленькою Жанною Д’арк”. З літературних знайомих Бронте – критик Д. Г. Льюис, письменниці е. Гаскелл, Мартино. е. Гаскелл була серед тих, хто привітав появу “Джейн ейр”.
Вона назвала цей роман “незвичайною книгою” і відзначила, що новаторство автора виявилося в образі героїні. е. Гаскелл стала біографом Шарлотти Бронте, видавши в 1857 р. книгу “Життя Шарлотти Бронте” (“Life of Charlotte Bronte”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)