Аргументи з теми, докази, приклади, висновок
Варіант 1
Я вважаю, що на долю скаржитися не варто. Кожна людина і справді, образно кажучи, тримає свою долю своїми власними руками. Звичайно, це вираз-метафора: просто за свою долю кожен, коли стає дорослим, відповідає сам.
Свою думку я можу обгрунтувати, по-перше, тим, що особистість має право вибору. Наприклад, кожен громадянин України може вільно вибирати свою майбутню професію. Людину у сучасному суспільстві мало хто може силувати зробити вибір, якого вона сама не хоче.
По-друге, скаржитися
Коли сталася війна, держава допомогла вимушеним переселенцям, постраждалим. І прості люди кинулися рятувати теж. Громадяни, що соціально незахищені, в Україні мають право на допомогу. І вона до них надходить! В деяких інших країнах світу, наприклад, в багатьох державах Африки, люди не мають можливості цим користуватися.
З української літератури можна узяти багато прикладів персонажів, які вміли не скаржитися на долю, а змінювати її. Наприклад,
Інколи доля випадає людині тяжка. Трапляється, що стається горе, нападають негаразди: вони валяться на людину цілою купою. Тоді дуже хочеться заплакати та поскаржитися на долю.
Але досить поплакати та витерти сльози, а потім знову піти своєю дорогою та жити. Сидіти довго та ридати, як я вважаю, зовсім не треба. Це не несе ніякої користі.
Варто змінювати долю на краще!
Твір ЗНО “Чи варто скаржитися на долю, чи вона у наших руках”
Варіант 2
Я ознайомився з даною темою твору та відразу зробив свої висновки. Скаржитися на долю, звичайно, можна. Це у нашому суспільстві ніхто не забороняє – адже людина вільна проявляти себе, як схоче. Але такого не варто робити.
Ось моя думка. І я ладен навести кілька аргументів на її захист.
Во-перше, допоки людина сидить на одному місці та скаржиться на свою долю, в її житті не відбувається ніяких змін на краще. Тобто, її доля аж ніяк не стає кращою. Навкруги такої людини бігають рідні та друзі, знайомі та просто співчутливі люди. Вони намагаються допомогти: дають поради, метушаться, жаліють.
Так минають роки, а людина все одно сидить верхи на одному тому ж стільці та скаржиться.
Щоб змінити життя на краще, потрібно щось для цього зробити. В світовій літературі на це існує добра казка-приклад “Лиха доля”. Там дівчина мала лиху долю в образі гидкої старушенції.
Але, коли дівчина полюбила свою долю, викупала її, розчесала та вдягнула в нове плаття, доля подобрішала та стала тепліше ставитися до підопічної.
По-друге, на долю не варто скаржитися просто тому, що це заняття – говоріння зайвих слів. Я часто спостерігав, що скаргами захоплюються не ті люди, в кого справжні проблеми, велике горе. Не ті, кого застала лиха година. Скаржаться ті, в кого справи йдуть так-сяк, посередньо. А от люди, в кого доля насправді лиха, не витрачають часу на пусті балачки та скарги.
Вони прохають про допомогу, рятують ситуацію. Для них цінна кожна хвилина.
У поемі Тараса Шевченка “Наймичка” головна героїня Ганна мала складну долю. Але вона жодного разу не поскаржилася на неї. Все життя вона дарувала добро та любов іншим.
Доля справді знаходиться у наших власних руках – це підтверджується тим, що ми самі можемо її змінювати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)