Роман Гюстава Флобера “Пані Боварі” є одним із найвищих досягнень реалізму в світовій літературі. Публікація цього твору привела автора на лаву підсудних. Письменника звинувачували у попранні норм суспільної моралі, у зображенні брутальності шлюбу, висміюванні церковних обрядів.
Це був суд над всією реалістичною літературою, яка розкривала негативні риси суспільства.
Головною героїнею роману є дочка фермера Емма. Коли дівчині виповнилося тринадцять років, батько відправляє її до монастиря. Там вона захоплюється читанням бульварних
Повернувшись додому, Емма бачить лише сірість, нудьгу, просте буденне життя фермерів.
У цей час в житті героїні з’являється Шарль Боварі, який закохується в молоду жінку. І Емма починає мріяти про сімейне життя. Її душа шукає порятунку від реальності, здається, що шлюб з Шарлем принесе їй радощі бурхливих пристрастей, про які вона читала в романах, а чоловік стане людиною, яка змінить життя н щось розкішне, веселе.
Але в реальності все це лише мрії й безпідставні сподівань. Шарль – звичайна людина, яка замість вінчання при світлі факелі,
Але в них немає місця Шарлю, безталанному лікарю, нудному чоловікові. Емма розуміє, що це не та людина, про яку вона мріяла.
Героїня прагне іншого кохання, і новим її героєм ста Родольф, який точно знає, що треба Еммі. Він стає для неї втілення ідеалу, але всі кроки Родольфа продумані, він легко завойовує сер жінки. На побачення він одягає оксамитовий фрак і м’які чоботи наслідуючи героїв любовних романів.
Знаменною стає сцен освідчення героя, яка відбувається на ярмарку, серед свиней, однією з яких за своєю сутністю був і Родольф. Але це побачення зворушує Емму, їй здається, ніби вона дійсно кохає. Але розв’язка цього “кохання” схожа на розв’язки більшості любовних романів. Родольф кидає її в той день, коли вони планували втекти з містечка.
Він надсилає їй листа з водяними плямами, які повинні були зображувати сльози.
Після втечі Родольфа Емма не втрачає своїх ілюзій, а в наступній же зустрічі з Леоном, новим коханцем, знову поринає у світ своїх мрій. Але через деякий час реальне життя знову завдає їй тяжкого удару. Леон виявляється слабкою людиною, і врешті він теж пересичується нею й її коханням.
Любовні пригоди Емми призводять до руйнування сім’ї. Витрачаючи гроші свого чоловіка, вона доводить родину до повного розорення: за борги все майно розпродують. Її спроби позичити гроші призводять до нових страждань: нотаріус Гільомен пропонує Еммі стати його коханкою.
Життя молодої жінки закінчується трагічно: вона отруюється, її смерть символічна: в останні хвилини життя вона чує пісню жебрака і бачить його сліпе обличчя. Із закритими очима прожила все своє життя героїня, ховаючись від реальності.
Незважаючи на зовнішню неупередженість, Флобер наче відчуває якусь симпатію до Емми. Автору подобається прагнення жінки до кращого життя, її протест, незадоволення реальним світом. Вона єдина в романі не може змиритися з оточуючою буденністю.
Але трагедія Емми в тому, що вона шукає свої ідеали в іншому, вульгарному та брудному світі.
Роман Флобера мав великий успіх. Тема викриття фальшивих цінностей, панування мрій над реальністю стає вчасною й історично зумовленою. Цей твір став видатним явищем у розвитку світової літератури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)