Творчість Костянтина Олександровича Трутовського завжди була пов’язана з Україною. Більшість його картин написані саме на українські сюжети: “Весільний викуп”, “Побачення”, “У місячну ніч” та інші. Це й не дивно з огляду на те, що дитинство майбутнього художника минуло на Харківщині.
Початкову освіту він здобув в одному з приватних харківських пансіонів. Навчаючись вільним слухачем у Академії мистецтв, художник познайомився з Д. Григоровичем, Ф. Достоєвським. Незабутнє враження справили на нього твори М. В. Гоголя та
Може, тому у його картинах так багато гоголівського і шевченківського. У 1850 році художник їде на Україну, і тут з’являються його найбільш відомі картини “Бандурист”, “На церкву”, “Лірник у селянській хаті”. Так поступово розкривається душа України, її народу.
Не дивно, що після численних побутових сюжетів із життя українського селянства художник приходить до думки зобразити Т. Г. Шевченка.
Адже в образі великого поета втілена душа багатостраждального великого народу з древньою історією. Саме так сприймаємо ми картину “Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром”, написану у
На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на старій колоді, задумливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може визріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша – картини рідної природи? Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка панорама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної України.
Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знайомими пахощами рідної землі.
Кольорова гама витримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина.
Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя.
Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, величним спокоєм і гідністю. Але вже другий погляд на картину дарує відчуття безмежного простору, поданого на другому плані.
Там вдалині видніється церква, а село, мабуть, потонуло у густих садах, що зеленню вкривають велику частину Дніпрового берега. А там, наче у туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі.
Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам – наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мислитель землі нашої – Тарас Григорович Шевченко.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)