Обряд обжинків відзначав український народ давно, продовжує відзначати і в наш час.
Недарма останній місяць літа на Україні називають серпнем. З приходом серпня для серпів і кіс було завжди багато роботи. Завершували жнива, збіжжя звозили на токи, готувалися до обмолоту.
Живе у народі гарний звичай проведення обжинкових свят.
У день завершення косових хліба господарі залишалися вдома, готуючись до приходу женців. З тієї нагоди у хаті варили багаті страви, пекли, прибирали у дворі, в світлиці.
На полі женці доручали вижинати останні
Дівчата шукали польові квіти і прикрашали обжинковий сніп. Цей сніп головний косар підносив на руках, повертався лицем до сонця і дякував Господу Богу, що допоміг щасливо докінчити жнива. Усі низько кланялися, хрестилися.
Після цього гуртом з піснями йшли в село до господаря.
Попереду йшла жінка зі снопом, зв’язаним із закрутом, за нею йшов косар з обжинковим снопом, а потім всі інші зі своїм робочим інвентарем.
Сніп передавали господареві, він окроплював його свяченою водою, а потім – усе те, що було на столі, зі словами: “Да освятиться сей хліб насущний!”. Так наші предки вшановували обряд останнього снопа, дякуючи Богові за врожай.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)