Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.
Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо.
Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.
Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав
Але Максим врятував мене від нього.
Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися.
Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.
Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.
Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він – вірний друг, найкращий товариш!