Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Ваколюк Вікторія, 15 років
Твір-роздум за темою “Життєвий вибір сучасної людини, її можливість зберегти індивідуальність ( за твором “Білий кінь Шептало” Володимира Дрозда)”
Мабуть, це дивно: у будні сірі
В’їхати верхи на білім коні
Та закрутити світ у вирі,
Який придумав я, не вони.
А він усе мчить по сірій бруківці,
Кінська грива на вітрі виграє.
Замість очей у нього по зірці,
Все у ньому неповторне, своє.
На вулицях сірих стояли люди,
На вершника
Хтось думав: “Велика людина буде”,
Хтось заздрив, інший дивився грізно.
А вершник завмер, і кінь зупинився,
Задумано дивлячись у далечінь.
Жорстокий бій у душі заточився:
Зіркою стати чи сховатися в тінь?
Відкрию секрет: вершник не перший,
Який приходив у сірий наш світ.
І кожен із них або подвиги вершив,
Або у тіні чекав кінця літ.
І горе чекало на тих, хто сховався,
Заривши в землю безцінний талан.
Він на коні вже до світла не рвався,
А тихо гаснув від душевних ран.
Щастя чекало на тих, хто крізь крики
Галопом мчав на коні по містах,
Ламаючи
До світла йдучи по яскравих мостах.
Але, як це сумно не звучало,
Усе менше стає білих коней,
Більше уваги не привертало
Сяйво зірок замість очей.
Як же здивовані були люди,
Як вершник не зліз із коня.
І тихо сказав хтось: ” Людина буде…”,
А небо усміхнено зорі зроня.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)