Як, втім, немислимо складно заглянути в майбутнє й довідатися, що там відбувається на нашій Землі, такий маленьким і беззахисної перед Всесвітом. Ніщо так сильне не цікавить людини, як майбутнє його сім’ї, дітей, країни, цивілізації. Напевно, тому так захоплююча й численна науково-фантастична література. Письменники-Фантасти придумують різне майбутнє, з багатьох варіантів якого нам тільки залишається вибрати той, котрий більше сподобався.
Я вибираю братів Стругацьких. Один з них – астроном, іншої – сходознавець-японіст. Напевно,
Цікаво, що в шістдесяті-вісімдесяті роки в колах інтелігентів їхні добутки вважалися їдкою соціальною сатирою на соціалістичний спосіб життя.
Для мене ж їхньої книги – фантастика, але фантастика застережлива: “Бережися, у майбутньому виростає те, що ти посадив сьогодні”. Земля нової ери Стругацьких – високорозвинена цивілізація. Удосконалено квартири, люди працюють собі на втіху, і взагалі всі щасливі. Головна проблема нової щасливої ери
Стругацкі показують небезпека чужорідних ін’єкцій із двох сторін: вторгнення землян у життя “і історію інших планет (“Важко бути Богом”, “Населений острів”) і присутність на Землі іншої цивілізації, тобто Мандрівників (“Жук у мурашнику”, “Хвилі гасять вітер”)- У першому випадку благі починання землян обертаються трагедією й для них самих, і для тих, кому ця допомога була призначена.
Спроба цивілізації високого рівня штучним шляхом підняти до себе цивілізацію нерозвинену обертається лихом. Про це йде розмова між двома розумними людьми в книзі “Важко бути Богом”. Один з них, Румата, – прогресивна людина з майбутнього – говорить Будаху – мудрецеві з лицарських часів: “Але чи варто позбавляти людство його історії?
Чи варто підмінювати одне людство іншим?” На що Будах говорить: “Тоді, господи, зітри нас із особи землі й створи заново, більше доконаними… або, ще краще, залиши нас і дай нам іти своєю дорогою*. Румата, посланий рятувати чужу цивілізацію від неуцтва, відповідає: “Серце моє повно жалості. Я не можу цього зробити”. Виходить, розумники з майбутнього не могли зрозуміти, що для того, щоб цивілізація існувала, їй необхідна історія, що складається з історій кожного окремого покоління й індивідуумО.
Земля багато чого випробувала на собі до сьогоднішнього дня: природні катаклізми, криваві війни й революції, науково-технічний прогрес, що обернувся величезною озоновою дірою в атмосфері.
Багато довелося випробувати й людині. Але ми живемо, відчуваємо себе землянами й пишаємося цим перед Всесвітом, про що готові сказати будь-якому зустрічному інопланетянинові. До речі, про прибульців. Більше розумні, чим люди, Мандрівники у своїх цілях використовують Землю і її населення.
Не зі злих спонукань, а зовсім не замислюючись про реакцію нормальних людей, вони займаються своїми справами, але трохи незвичайним образом. Це сіяє плутанину й плутанину, люди втрачають здатність контролювати що відбувається.
Мандрівники порядком нашкодили землянам, правда повідомивши, що вони завжди готові прийти на допомогу. Невідомо, була б їхня допомога корисної. “А мурахи-те перелякані, а мурахи-те метушаться, переживають, життя готові віддати за рідну купу, і невтямки їм, бідолахам, що жук сповзе зрештою з мурашника й убредет своєю дорогою, не заподіявши нікому ніякої шкоди… А якщо це не “Жук у мурашнику”? А якщо це “Тхір у курятнику”?..” – говорить ще одна розумна людина із приводу вторгнення Мандрівників. Якщо не брати масштабів Всесвіту, то прикладів вторгнення інородців у менш цивілізоване середовище на Землі можна згадати багато.
Відкриття Америки, повлекшее за собою винищування корінного населення.
Аборигени Миклухо-Маклая, що не зуміли впоратися із плугом. Гуманітарна допомога відсталим країнам, що спровокувала спекуляцію. Виходить, люди були не готові прийняти чужу цивілізацію. Їхній рівень розвитку, моральні підвалини диктували їм власний шлях. Генетично в людину закладено засвоювати те, що досягнуто своєю працею.
Тільки в цьому випадку він росте й удосконалюється. Людина сам повинен керувати своїм сьогоденням, радуватися новому досягнутому рівню. Будувати свою історію. Людина майбутнього з’явиться не за допомогою НТР.
Як сказали брати: “Нова людина може бути сформований тільки новою педагогікою, а прориви в неї поки рідкі й невпевнені, і їх без праці, майже автоматично душить товща педагогіки старої”.
Самовиховання – початок нової педагогіки, А виховати в собі нової людини можна й без стороннього втручання. Майбутнє. Що воно для письменника-фантаста? Це те, що виростає із сьогоднішнього дня під впливом прогресу. Для звичайної людини майбутнє – це будь-яке завтрО.
Для світової історії майбутнім був щодня.
Я живу вдень сьогоднішнім, звичайним для світової історії, напевно, не дуже цікавим для письменника-фантастО. Але я знаю, що всі, доконане сьогодні, учора для мене було майбутнім, а завтра я випробую наслідки вчорашнього майбутнього. І моя маленька історія зложиться з історією Землі. Мій скромний сьогоднішній день стане земним Сьогоденням.
Разом з усім людством я спробую заглянути в наше Майбутнє, життя в якому залежить від того, що ми для нього зробимо. Богом бути важко. Так “залиши нас і дай нам іти своєю дорогою”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)