Роман І. С. Тургенєва “Батьки й діти” відбив суспільну атмосферу, що зложилася напередодні селянської реформи 1861 року, коли в Росії з’явилася разночинная інтелігенція. Це були люди, що вийшли з небагатих шарів суспільства: лікарі, священики, дрібні чиновники. Це покоління “дітей” було настроєно надзвичайно критично до досвіду й соціальної діяльності дворян-лібералів 40-х років, яких умовно можна віднести до табору “батьків”.
В 50-х роках дворяни-ліберали зблизилися з консерваторами, тому покоління “дітей” відходить
Тургенєв не випадково зробив його лікарем. Захоплення природничими науками було характерною рисою культурного життя Росії 60-х років.
Прогресивна молодь уважала природничі науки фундаментом всіх знань. З позицій матеріалізму вона критикувала погляди лібералів, Базарів – сильна й активна особистість.
Його ціль – принести якнайбільше користі людям. Прагнучи знайти істину в житті, він нещадно заперечує старі авторитети, стару ідеологію, стару мораль. У романі ми не бачимо конкретної суспільної діяльності Базарова, але письменник дає зрозуміти, що вона зв’язана не тільки з його заняттями природничими науками. Сам Тургенєв не міг прийняти багато чого з поглядів революціонера Базарова, але як письменник-реаліст він, всупереч своїм політичним переконанням, робить його привабливою фігурою.
Нас залучають сміливість і незалежність поглядів Базарова, його розум і величезна внутрішня сила. Він перемагає в суперечках з аристократом Павлом Кірсановим, завойовує повагу селян. І все-таки політична позиція Тургенєва позначилася в характеристиці Базарова.
Письменник змушує свого героя різко висловлюватися проти значимості поезії Пушкіна, заперечувати живопис, музику, сім’ю й навіть любов. Крім того, він зробив Базарова трагічно самотнім. Його університетський товариш Аркадій Кірсанов, незважаючи на молодість, перебуває скоріше в таборі “батьків”, чим “дітей”, тобто в таборі Кірсанових. Однак заперечення мистецтва й поезії бьшо властиво лише невеликої частини різночинців, та й у своїй діяльності вони не були самотні. Спростовуючи переконання свого героя, Тургенєв змусив Базарова випробувати те, що він заперечував – любов.
Базарів закохується в розумну, чарівну, але холодну й егоїстичну Одинцову. Але навіть нещасна любов не принижує Базарова, він і в любові вище “повітових аристократів”. У фіналі роману Базарів умирає від зараження крові, що произошли під час операції.
Сторінки, що малюють хворобу й смерть Базарова, чітко показують відношення автора до свого героя.
Тургенєв захоплюється мужністю, щиросердечною стійкістю Базарова, а смерть Базарова у романі ми сприймаємо як трагічну подію. Тургенєв не вірив, що люди, подібні Базарову, знайдуть шлях відновлення Росії, але він визнавав їхню моральну силу й суспільне значення. Про свого героя він писав: “Якщо читач не полюбить Базарова з усією його брутальністю, безсердечністю, безжалісною сухістю й різкістю, якщо він його не полюбить, повторюю – я винуватий, я не досяг своєї мети”. Публікація роману викликала більші суперечки.
Вони придбали не тільки літературне, але й політичне значення. Якщо консервативна критика вважала, що Тургенєв створив перекручений образ молодого покоління в особі Базарова, то революційно-демократична – бачила в Базарове ідеал майбутнього активного діяча, борця проти консервативних підвалин життя. Саме так писав про Базарове й Д. І. Писарєв.
Суперечки навколо роману свідчили про його політичну актуальність. “Батьки й діти” – це характерний приклад соціально-політичного роману в російській літературі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)