Чудовий художник-реаліст В. М. Васнецов першим подарував живопису казку. Пісні, билини, легенди, сказання оживають на його картинах. У яскравий, барвистий мир теремів і палаців веде нас і ілюстрація до російської народної казки “Царівна Несмеяна”.
Писані царські палати, розкішне оздоблення, високі візерункові зводи…
Веселиться народ, намагається. Отут і купці, і бояри, і іноземні гості, сказители-музиканти, танцюристи, блазні й блазні. Співають, блазнюють, регочуть, бриньчать на гуслях хто в що горазд. А в підніжжя високого терема
Та й чому отут, по правді говорячи, радуватися, якщо ніхто ніколи з нею по душах не поговорить, ніхто із чистим серцем не підійде?! Всі навколо лише шумлять, у наречені мітять, намагаються себе в кращому світлі дати, а нікому до самої царівни справи немає. Тому-то й Несмеяна вона, доти, поки не прийде єдиний, довгоочікуваний, котрий подарує їй посмішку замість блазенства, тепло замість байдужості.
А він прийде, обов’язково, адже не те й казка позначається.