У коленого народу планети – своєрідна історія, культура, мова. Та все ж у людей більше спільного: любоз до дітей, прекрасного, прагнення до миру, Не знайти, мабуть, на Земній кулі людей, яких би не чарувала світла музика квітів, У Давній Греції влаштовували спеціальні свята на честь лілій і гіацинтів, у Франції святкують День троянд і час фіалок. У Голландії щоосені відбуваються грандіозні карнавали, Із мільйонів тюльпанів майстри споруджують величезні кошики, башти, фонтани. Багатобарвна, весела процесія рухається по всьому місту, В центрі
У сиву давнину слов’яни шанували свято Івана Купала. Особливо – таємничу вогнецвітну квітку папороті. Люди вірили: хто відшукає палаючий цвіт, буде щасливим. Квіти були неповторними і прекрасними символами.
Символом безмежжя російських полів є скромна ромашка, Білорусії – голубоокий квіт льону, України-палаючі маки, зологочубї соняшники, красені-чорнобривці.
Квіти, їх назви зберігають у пам’яті поколінь героїчне
Це – постать дівчинки, що тримає ніжний і трепетний васильок – квітку польову. Неподалік – плита з бетону, яка нагадує фронтовий трикутник. А на камені викарбувано слова гвардії майора Д. Петракова. У листі він писав доньці:
“Йде бій, навкруги вибухають ворожі снаряди.., І тут же росте квітка. І раптом черговий вибух…. Васильок зірваний, Я підняв його і поклав у кишеню гімнастерки. Квітка росла, тягнулася до сонця, але її зірвало вибуховою хвилею, і якби я не підняв, її б затоптали. Мила!
Татусь Дима буде битися до останньої краплі крові, до останнього подиху, щоб фашисти не вчинили з тобою так, як із цією квітко””.
Хай же вічно ясніють на клумбах і в наших душах квіти – як пам’ять серця, як ніжна любов і тиха печаль, як мамина ласка.