Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже відповідно до сказаного утворилася земна твердь, вода і т. ін. Виходить, первинне – Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недарма говорять, що словом можна вбити.
Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. Або сказані будуть по-різному.
Мова – це живий організм. Він у постійному русі: одні слова народжуються, інші вмирають, треті переходять з однієї мови до іншої, четверті змінюють стильову приналежність.
Усередині мови, за К. Чуковським, діє саморегуляція. Це таке явище: процесу відновлення мови протистоїть тенденція опору нововведенням. Жива, як життя мова створює бар’єри, що перешкоджають надто швидкому і безладному відновленню мовлення.
Коли б не це, мова втратила би свій цілісний характер і в XXI столітті ми не розуміли б поезії основоположника російської літературної мови великого О. Пушкіна.
Завдяки цій тенденції мова, як би не змінювалася, і зберігає свої загальнонаціональні
У результаті іншомовні слова активніше, ніж колись, входять до рідної мови, пристосовуються до неї (наприклад, англійські іменники, потрапивши до російської або української мови, починають відмінюватися, як і дієслова; іноземні слова одержують властиві мові суфікси і префікси). Усі спроби замінити існуючі в українській мові іноземні слова українськими приречені, а головне – вони не потрібні. У мові приживеться те слово, яке краще виражає вкладене в нього поняття і яке зручніше у вживанні.
Ніколи слово “тротуар” українській мові не витісниться словом “топталище” (саме це слово було запропоноване поборниками чистоти мови ще в XIX столітті), а слово “архіпелаг” словом “багатоострів’я”.
Звичайно, без потреби заповнювати рідну мову іншомовними словами варто.
Зараз це дуже поширено: вживають іноземне слово замість рівнозначного рідного, як данина моді на все західне. Таке вже бувало в історії української мови. Закінчувалося все мовною саморегуляцією. Яскравий приклад тому: ін шомовне “аероплан” і українське “літак”.
У книжній мові живуть обидва слова, але ви коли-небудь чули фразу: “Купив квиток на аероплан” або “Літайте аеропланами!”? Українське слово “літак” виявилося у всіх випадках більш придатним, воно в активному використанні, а іншомовне – у пасиві. Але найчастіш ми вже не відчуваємо запозичень, тому що слово давно ввійшло до нашої мови давно зробилося своїм. От, наприклад, слово “халат”. Тільки лінгвісти знають що воно прийшло до нас через тюркську мову з перської.
Мені вдалося довідатися про це з етимологічного словника. Це слово ми вважаємо своїм. От підтвердження того, що мова жива, як життя.
Завершуючи, хочу сказати: “Який же мудрий був Творець, що почав зі Слова!” Він подарував нам радість спілкування одного з одним, радість читання, можливість слухати Слово Боже і звертатися до Господа зі словами каяття і благання.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)