1. Г. Сковорода. “Алфавіт, або Буквар світу” містить виклад провідних позицій філософського вчення автора, в тому числі і щодо науки, навчання, педагогіки.
2. Т. Шевченко. У посланні “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” зауважує: “Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя… ” Поет з гіркотою розмірковує про те, як навчаються українці, як вони вивчають свою мову та історію, як цінують свою культуру, тільки “як німець покаже та до того й історію нашу нам розкаже”. Шевченко радить: “Учітесь,
3. Марко Вовчок. У повісті “Інститутка” акцент зроблено на моральних та соціальних проблемах, проте уважний читач в епізодах приїзду панночки до бабусі побачить і проблему освіти. Адже наука не пішла на користь панночці, бо вона й не мала на меті здобути справжню освіту, яка розум живить, допомагає зрозуміти світ, а хотіла лише Надбати зовнішніх ознак освіченості, манер, аби вигідно вийти заміж.
4.1. Кочерга. П’єса “Ярослав Мудрий” подає приклад мудрого ставлення державника Ярослава Мудрого до освіти й науки.
Адже саме цей князь побудував
5. І. Драч. У поемі “Чорнобильська Мадонна” поет ставить питання щодо відповідальності науковців за наслідки винаходів та відкриттів науки для людства, зокрема атомної енергії та її використання:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим.
6. О. Кобилянська. У повісті “Людина” головна героїня Олена Ляуфлер відстоює перед батьком і перед усією громадою право жінки на освіту, на самостійний вибір і працю, на людську гідність. Вона не тільки активно навчається, читає книги сама, але й заохочує до освіти молодшу сестру.
7. Леся Українка. Ще молодою Леся Українка написала для молодших сестер підручник з історії. Сама вона, навчаючись вдома, досягла великих успіхів у вивченні європейських мов, отож цінувала освіту, науку, пишалася історією свого народу через те, що серед українців уже давно більшість, навіть жінки, були письменними.
Про це читаємо у поемі “Бояриня”.
8. С. Васильченко. Темою творів Степана Васильченка здебільшого було життя дітей та вчителів. Проблеми дитинства, шкільної науки та становища народного вчителя відображали загальний рівень культури й освіти в сучасній йому Україні.
9. Г. Сковорода. “Алфавіт, або Буквар світу”, “Байки Харківські”. Не тільки у цих творах автор висловлює свої погляди на виховання, навчання тощо, зазначаючи, що саме слід виховувати в дитині та й у собі. А у трактаті “Вдячний Еродій” Сковорода писав: “Усяка справа має успіх, коли природа сприяє”.
Отже, слід не опиратися природним здібностям дитини, але саме їх розвивати. А у байках та ліриці поет і філософ показує, якою має чи не має бути людина.
10. Т. Шевченко, “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” У цьому посланні поет подає свою модель виховання молодої людини й заповідає: “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”. У поемах “Катерина”, “Наймичка”, “Лілея” та інших поет прямо радить: “Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями”, “А хто дочок має, нехай научає”, маючи на увазі моральні закони суспільства.
11. Марко Вовчок, “Інститутка”. У повісті подано яскравий портрет панночки, якій не допомогло стати вихованою людиною навіть і недешеве навчання в інституті шляхетних дівчат: вона не тільки поводилася жорстоко з кріпаками, але й з рідною бабусею, яка так багато зробила для неї, яка так любила її, що дозволяла їй усе.
12. Леся Українка. У численних поезіях розповіла про те, як людина має виховувати себе сама, долаючи біль, неміч, розпач. Найяскравішим з огляду на тему виховання є вірш “Contra spem spero!”, який для багатьох став натхненням: “Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! Геть, думи сумні!”
13. М. Коцюбинський, “Тіні забутих предків”. Повість змальовує звичаї гуцулів, їхній спосіб життя від самого дитинства, показуючи, як відбувалося народне виховання – у праці. Вони змалку привчали дітей посильно працювати, розуміти світ людей і природи через працю.
14. У. Самчук. У романі “Марія” зображено, як батьки мучаться через поганого сина Максима й переживають за інших дітей. Тож у одній родині діти можуть бути різними, хоч наче й здобули однакове виховання.
Може, тому що різні обставини життя довершували сімейне виховання.
15. О. Гончар, “Собор”. Однією з проблем роману є стосунки батьків і дітей. Так ми бачимо Володьку Лободу, який, не вагаючись, віддає батька до будинку для літніх людей, не бажаючи опікуватись старим Ізотом, хоч і користується його добрим іменем та авторитетом.
Такі його уявлення про виховання, і він переконаний, що так і треба. Так він ставиться і до Батьківщини, як до батька.
16. О. Каломієць, “Дикий Ангел”. Ця п’єса присвячена проблемі виховання, зокрема виховання працею, ставленням до своїх обов’язків, до грошей. Платон Микитович Ангел був переконаний, що тільки праця забезпечить його дітям пристойне життя, тільки праця є запорукою добробуту як людини, так і суспільства.
Для когось це дико, але саме позиція Ангела виявляється правильною: його діти виросли працелюбними і спираються лише на себе; а не благають допомоги батьків.
17. В. Симоненко. Його вірші самі по собі виховують. “Ти знаєш, що ти людина?” – запитує несподівано поет у читача й змушує кожного замислитися про міру людської гідності в ньому. А у вірші “Лебеді материнства” відбилися традиційні уявлення про народне виховання, про шанобливе ставлення до матері та до Батьківщини.
Сам вірш виховує: “… та не можна рідну матір вибирати”, “вибрати не можна тільки Батьківщину”.
18. Л. Костенко. Тема виховання відобразилася в романі “Маруся Чурай”, адже там на прикладі двох сімей Чураїв та Бобренків показано дві системи виховання. Якщо для Бобренків головним було накопичення матеріальних благ, то для Чураїв головним було виховання честі, порядності, гідності, вміння кохати й бути відданим як людині, так і Батьківщині.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)